| Принія попеляста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_by_Shantanu_Kuveskar.jpg) Попеляста принія (підвид P. h. albogularis, Манґаон, Райґад, штат Махараштра, Індія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Prinia hodgsonii (Blyth, 1844)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
_in_Hyderabad_W_IMG_5586.jpg)
Принія попеляста[3] (Prinia hodgsonii) — вид горобцеподібних птахів родини тамікових (Cisticolidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[4][5][6].
Опис
Довжина птаха становить 11-13 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Попелясті принії змінюють забарвлення на час гніздування. Під час сезону розмноження верхня частина тіла у них попелясто-сіра, нижня частина тіла білувата. на грудях помітна сіра смуга. У негніздовий період верхня частинав тіла оливково-коричнева, нижня частина тіла охристо-біла, смуга на грудях малопомітна або відсутня, над очима білі "бровви". У попелястих приній хвіст довгий, сірий, на кінці білий, у гніздовий період стернові пера коротші. Кінчики крил рудуваті. Лапи міцні, рожеві, дзьоб чорний, у молодих птахів знизу світліший. Молоді птахи схожі на дорослимх у негніздовий період, верхня частина тіла у них рудуватіша. Представники підвиду P. h. pectoralis вирізняються тим, що впродовж всього року зберігають гніздове забарвлення, причому їм притаманний статевий диморфізи: самиці мають менш виражену смугу на грудях, ніж самці.
Підвиди
Виділяють шість підвидів:[7]
- P. h. rufula Godwin-Austen, 1874 — передгір'я Гімалаїв від північного Пакистану до північно-східної Індії, західної М'янми і південно-західного Китаю;
- P. h. confusa Deignan, 1942 — південний Китай і північний Індокитай;
- P. h. hodgsonii Blyth, 1844 — західна Індія, Бангладеш, західна М'янма;
- P. h. erro Deignan, 1942 — від центральної М'янми через Таїланд до південного Індокитаю;
- P. h. albogularis Walden, 1870 — південна і південно-східна Індія;
- P. h. pectoralis Legge, 1874 — Шрі-Ланка.
Поширення і екологія
Попелясті принії живуть у відкритих лісах і рідколіссях, чагарникових і бамбукових заростях, мангрових лісах і очеретяних заростях. Представники підвиду P. h. rufula спостерігалися на плантацях цукрової тростини неподалік Катманду. Попелясті принії живуть на висоті до 1800 м над рівнем моря. Взимку мігрують в долини.
Поведінка
Попелясті принії харчуються комахами та іншими безхребетними, яких шукають на деревах. Також вони можуть живитися нектаром рослин Erythrina і Bombax. Живуть парами або невеликим зграйками з 5-20 птахів. Гніздування розпочинається в період сезону дощів. Гнізда чашоподібні, робляться з трави і листя, розміщуються близько до землі. В кладці 3-4 яйця. Вони різняться за забарвленням і можуть були синіми, синьо-зеленими, рожевуватими або білими. Часто вони поцятковані рудувато-коричневими плямками. І самці, і самиці насиджують яйця, інкубаційний період триває 10-11 днів. За сезон може вилупитися кілька виводків.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Prinia hodgsonii. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Blyth, Edward (1844). Appendix to Mr. Blyth's report for December meeting, 1842. Journal of the Asiatic Society of Bengal. 13 (149): 361—395. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jerdon, T.C. (1863). The Birds of India. Volume II. Part 1. Calcutta: Military Orphan Press. с. 186.
- ↑ Whistler, Hugh (1949). Popular handbook of Indian birds (вид. 4th). London: Gurney and Jackson. с. 170—173.
- ↑ Rasmussen, P.C.; J.C. Anderton (2005). The Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC & Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 472.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas & allies. World Bird List Version 7.3. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 15 серпня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |