село Покровське
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Корюківський район
Тер. громада	Менська міська громада
Код КАТОТТГ	UA74020030280087689
Основні дані
Засноване	1654
Колишня назва	Баба (до 1941) Жовтневе (1941-2016)
Населення	825[1]
Площа	4,13 км²
Густота населення	276,51 осіб/км²
Поштовий індекс	15650
Телефонний код	+380 804644
Географічні дані
Географічні координати	51°31′23″ пн. ш. 32°20′37″ сх. д. / 51.52306° пн. ш. 32.34361° сх. д. / 51.52306; 32.34361
Середня висота над рівнем моря	126 м
Місцева влада
Адреса ради	15600, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Мена, вул. Героїв АТО, 6
Карта
Покровське
Покровське
Мапа

Покровське (до 1941 року — Бабá, у 1941—2016 роках — Жовтневе) — село в Україні, у Менській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 1142 осіб (2001 рік). До 2020 року орган місцевого самоврядування — Покровська сільська рада.

Село розташовано на автотрасі Чернігів — Новгород-Сіверський. У селі є ставок який річечкою Ровчак протікає до ставку в селі Слобідка. У давнину замість ставка була річка Бабка. Станом на 2020 рік повністю пересох. В околицях села є два урвища. На північ від села — урвище Конопляне. На схід від села- урвище Братова.

Засновано не пізніше 1654 року у складі Чернігівського полку Гетьманської України.

З 1917 року — у складі УНР. У 1918 році сільські загони самооборони ліквідували вогнища більшовизму та пропаганди ненависті на майновому ґрунті (розстріляний високопоставлений агент більшовицької Росії Шелудько). Але у 1920-х влада російських більшовиків закріпилася.

1929 почали примусову колективізацію господарств села. Терор проти селян супроводжувалося прилюдними грабунками під прикриттям оперативних загонів НКВС СРСР, побиттям незалежних господарників. У 1932 році у Бабі почалися випадки голодної смерті, які в 1933-му стали масовими. Не зважаючи на деморалізацію населення, частина мешканців села знаходила сили організувати допомогу сиротам. Про це свідчить Антоніна Кроха (1921 року народження):

...Я пам'ятаю нашу сусідку — бабу Варку, яка жила сама і весь час нас дітей потроху підкормлювала: то оладок з конюшини принесе, то гірсточку борошна. Для нас то було величезне свято. Ото так ми і вижили...

^[2]

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 209 жителів села^[3].

1941 радянські війська відступили із села. Відроджено народне господарство, відновлено церковне життя. 1943 сталінська влада знову прийшла до села, провівши масову насильницьку мобілізацію. 1946 — терор голодом.

До середини 50-х років в селі існувала церква, яка архітектурою схожа на церкву, що знаходиться зараз в селі Чорнотичі. Але радянська влада була проти релігії, тому церкву було знесено, а на її місці збудували будинок культури.

До початку 60-х років в сторону селище міського типу Сосниця, був хутір Братова. Він був поділений на нову та стару Братову. Розділяв хутір ставок, який після вимирання хутора був використаний для меліорації земель.

У 1991 році мешканці села одностайно висловилися за відновлення державної незалежності України.

З 1941 до 2016 року село носило назву Жовтневе^[4][5].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Менської міської громади^[6].

19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Менського району село увійшло до складу Корюківського району^[7].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Марченко Микола Микитович (01.12.1894 — н/д) — сотник армії УНР, піхота. Станом на березень 1921 р. служив хорунжим в пішому курені 2-ї Кулеметної бригади 1-ї Кулеметної дивізії та перебував у таборі інтернованих в м. Петраків, Польща^[9].

Євдокія Феодосіївна Леміш, бандуристка^[10].

1. ↑ https://mena.cg.gov.ua/web_docs/18717/2020/06/docs/Економічний%20Профіль%20Громади%206.xlsx
2. ↑ Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору. — Львів. Часопис, 2013. — с. 126. ISBN 978-966-2720-05-1
3. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Голодомор УІНП не вказано текст
4. ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 20.5.1941 «Про перейменування села Баба, Бабинської сільської Ради, Менського району, Чернігівської області»
5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2016 року № 1037-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів»
6. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
9. ↑ Филь, О.М. (2 грудня 2020). Тут вічно звучатимуть їх імена… Меморіальний комплекс Міністерства оборони України. Воєнно-історичний вісник. Т. 38, № 4. с. 54—61. doi:10.33099/2707-1383-2020-38-4-54-61. ISSN 2707-1391. Процитовано 29 листопада 2024.
10. ↑ Жеплинський, Б. М. (1 січня 2016). Леміш Євдокія Феодосіївна. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 23 березня 2025.

.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Погода в селі Покровське [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• https://db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=3759957ed13fd98942ab5d6af72c80a2

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.