По́критка — дівчина, яка народила позашлюбну дитину (байстрюка). За давнім українським звичаєм, їй обрізали коси і покривали голову хусткою. Звідси вислів — покритка. Також використовувалися терміни: стрига (від того, що її публічно обстригали), нешлюбна мати.

Такій дівчині заборонялося ходити з відкритим волоссям, вона мала покривати голову хусткою. Церква також була за публічну кару для покритки.

• у творі Панаса Мирного «Нечесна»:

«Вона непутня виходила заміж. Пан і люди присудили обстригти її, обмазати дьогтем і обтикати пір’ям, — і так водили голу по селу».

• в поемах Тараса Шевченка «Катерина», «Наймичка», «Сон», «Відьма», «Мати-покритка», «Марина», ;
• у повісті Григорія Квітки-Основ'яненка

«Сердешна Оксана».

• у п'єсі Марка Кропивницького

«Доки сонце зійде роса очі виїсть», покриткою називала себе Оксана, після того як дізналася про зраду Бориса

• у романі Панаса Мирного

«Хіба ревуть воли як ясла повні», покриткою була Мотря, мати головного героя Нечипора

• Байстрюк

• Покритка [Архівовано 9 грудня 2012 у Wayback Machine.]// Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 462—463.

• Покритка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1415-1416. — 1000 екз.