Лілія Олександрівна Подкопаєва
Лілія Подкопаєва
Народилася	15 серпня 1978(1978-08-15) (46 років) Донецьк, Українська РСР,  СРСР
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	спортивна гімнастика
Відома завдяки	олімпійська чемпіонка
Alma mater	Донецьке вище училище олімпійського резерву імені Сергія Бубки
Титул	Заслужений майстер спорту
Вага	42 кг[1]
Зріст	155 см[2][3][…]
Нагороди
IMDb	ID 1728818
Сайт	podkopayeva.com
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Спортивні медалі
Спортивна гімнастика
Представник  Україна
Олімпійські ігри
Золото	Атланта 1996	Абсолютна першість
Золото	Атланта 1996	Вільні вправи
Срібло	Атланта 1996	Вправи на колоді
Чемпіонат світу
Золото	Сабае 1995	Абсолютний залік
Золото	Сабае 1995	Опорний стрибок
Срібло	Брисбен 1994	Колода
Срібло	Сабае 1995	Колода
Срібло	Сабае 1995	Різновисокі бруси
Чемпіонат Європи
Золото	Стокгольм 1994	Вільні вправи
Золото	Бірмінгем 1996	Абсолютна першість
Золото	Бірмінгем 1996	Різновисокі бруси
Золото	Бірмінгем 1996	Колода
Срібло	Стокгольм 1994	Колода
Бронза	Стокгольм 1994	Команда
Бронза	Стокгольм 1994	Опорний стрибок
Бронза	Бірмінгем 1996	Команда
Бронза	Бірмінгем 1996	Опорний стрибок
Ігри доброї волі
Золото	Санкт-Петербург 1994	Змішана команда
Золото	Санкт-Петербург 1994	Опорний стрибок
Бронза	Санкт-Петербург 1994	Команда
Бронза	Санкт-Петербург 1994	Вільні вправи

Лі́лія Олекса́ндрівна Подкопа́єва (нар. 15 серпня 1978, Донецьк, Україна) — українська спортсменка (спортивна гімнастика). Заслужена майстриня спорту України (1994). Суддя міжнародної категорії.

Володарка Кубка Європи (1995); має 45 золотих, 21 срібних та 14 бронзових медалей. Абсолютна чемпіонка світу зі спортивної гімнастики (1995), чемпіонка Європи (1996), Олімпійська чемпіонка Ігор в Атланті (1996).

Народилася 15 серпня 1978 року в Донецьку. Спортивною гімнастикою почала займатися завдяки своїй бабусі з п'яти років.^[5]

У 1993 році виграла звання чемпіонки України і вперше взяла участь у чемпіонаті світу.

На чемпіонаті світу 1994 року зайняла шосте місце у багатоборстві і завоювала срібну медаль у вправах на колоді.

На чемпіонаті світу 1995 року стала абсолютною чемпіонкою, завоювала золоту медаль в опорному стрибку і срібні на брусах і на колоді.

На початку 1996 року Лілія отримала на тренуванні важку травму — зламала два ребра після падіння з колоди.^[5] Однак вже в травні виступила на чемпіонаті Європи, завоювавши золоті медалі в багатоборстві, на брусах і вільних вправах, а також бронзові медалі в опорному стрибку і командному заліку.

На Олімпійських іграх 1996 року вона стала чемпіонкою в абсолютній першості і вільних вправах, а також завоювала срібну медаль на колоді. Лілія Подкопаєва стала єдиною гімнасткою — абсолютною олімпійською чемпіонкою, яка не завоювала медаль в команді, оскільки збірна України зайняла п'яте місце.

Після Олімпіади Лілія планувала продовжувати виступи і у 1997 році на першому командному чемпіонаті Європи з гімнастики у складі збірної України завоювала бронзову медаль. Але травми змусили її завершити кар'єру.

• У 2001 році закінчила Національний університет фізичного виховання та спорту України, тренер-викладач.
• У 2002 році вступила до Донецької державної академії управління.

Була одружена з донецьким бізнесменом Тимофієм Нагорним. Має трьох дітей. У липні 2006-го Ліля і Тимофій усиновили 8-місячного донецького сироту Вадика. Наприкінці того ж року у подружньої пари народилася дочка Кароліна. Хресна мама дівчинки — співачка Ані Лорак.

Прийомний син Вадим Нагорний (народився 27 листопада 2005). Його усиновили 13 липня, а забрали з інтернату 31 липня 2006 (він знявся в кліпі Аліни Гросу).

Після закінчення спортивної кар'єри Л.Подкопаєва розгорнула в США власний бізнес з виробництва спортивного одягу, взялася за створення в Донецькій області мережі гімнастичних шкіл. Стала засновницею і головою Міжнародного благодійного фонду «Здоров'я поколінь». Організувала спортивний фестиваль «Золота Лілія», який в 2007 році в Києві пройшов вже в сьомий раз.

У 2005 році Подкопаєва стала послом доброї волі ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні. Вона також є послом Ради Європи з питань спорту, толерантності та чесної гри.

У 2014 році профінансувала реставрацію будинку офіцерів у м. Дубно для розміщення у ньому Дубенської ДЮСШ.

У 2022 році різко засудила російську агресію та разом з іншими зірками українського шоубізнесу звернулася з закликом зупинити війну^[6]. Для підтримки особливо вразливих верств населення України Лілія перезапустила в США Міжнародний благодійний фонд «Здоров'я поколінь» – "Health of Generations".

• 2006 Лілія перемогла на українській версії проєкту «Танці з зірками». У парі з Сергієм Костецьким у вересні 2008 року представила Україну на Танцювальному Євробаченні 2008, де вони зайняли 3 місце.

• У червні 2011 року поблизу Севастополя почалися зйомки спортивно-розважального шоу «Я — герой!», в якому ведучими стали: Лілія Подкопаєва, Сергій Притула та Олександр Педан. Шоу показали восени на Новому каналі.

Абсолютна чемпіонка світу (1995, Японія, Сабає), Європи (1996, Велика Британія, Бірмінгем).

Володарка Кубка Європи (1995).

У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді.

Виступала за товариство «Динамо».

Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей.

Організатор турніру «Золота лілія».

Переможниця другого сезону українського шоу «Танці з зірками» разом з хореографом Сергієм Костецьким

• Почесна відзнака Президента України (21 грудня 1995) — за видатні досягнення, вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України у світовому спортивному співтоваристві^[7]
• Відзнака Президента України — хрест «За мужність» (7 серпня 1996) — за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету і престижу України в світі^[8]
• Орден «За заслуги» II ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх^[9]
• Орден княгині Ольги III ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України^[10]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (13 серпня 2003)^[11]
• Орден Святого Станіслава^[12].
• Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2012) та Наставник проєкту «Я зможу».

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Подкопаєва Лілія Олександрівна

До школи, в котрій будуть навчатись її діти, в олімпійської чемпіонки були дві вимоги — близькість до дому та українська мова навчання.

Школа тільки українською мовою. Я вважаю, що тільки одна єдина державна мова має бути українська[13]