Повітряні сили ЗС Німеччини
Емблема Повітряних сил Німеччини
На службі	9 січня 1956 р .; 66 років тому
Країна	Німеччина
Належність	Бундесвер
Вид	Збройні сили
Тип	повітряні сили
Роль	панування в повітрі, повітряна розвідка, авіаційна підтримка
Чисельність	27.000 особового складу
Штаб	Берлін
Конфлікти	Перша світова війна Друга світова війна
Вебсайт	bundeswehr.de/de/organisation/luftwaffe​(нім.)
Знаки розрізнення
Прапор
Кругляк
Знак на кіль літаків
Беретний знак
Авіація
Ударні літаки	Tornado IDS
Електронна боротьба	Tornado ECR
Винищувачі	Eurofighter Typhoon, Tornado IDS, Boeing F/A-18E/F Super Hornet
Навчальні літаки	Grob G-120, T-6 Texan II, T-38 Talon
Транспорт	A400M, Global Express 5000, A319, A340, A350, A321
Заправники	А-400М
Універсальні гелікоптери	Sikorsky CH-53 Sea Stallion, Eurocopter EC145
БПЛА	Euro Hawk
Медіафайли на Вікісховищі

Повітряні сили Німеччини або Люфтва́ффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких повітряних сил у складі бундесверу, у минулому був в складі рейхсверу і вермахту.

Повітряні сили Німеччини (як частина Бундесверу) були засновані в 1956 році в епоху холодної війни як військовий підрозділ збройних сил тодішньої Західної Німеччини. Після возз'єднання Західної та Східної Німеччини в 1990 році вона об'єднала частини ВПС колишньої Німецької Демократичної Республіки, яка сама була заснована в 1956 році як частина Національної народної армії. Немає організаційної спадкоємності між нинішніми ВПС Німеччини та колишнім Люфтваффе Вермахту, заснованим у 1935 році, який був повністю розформований у 1945/46 роках після Другої світової війни. Термін Люфтваффе, який використовується як для історичних, так і для сучасних військово-повітряних сил Німеччини, є німецькомовним загальним позначенням будь-яких військово-повітряних сил.

Командувачем ВПС Німеччини є генерал-лейтенант Інго Герхарц. Станом на 2015 рік ВПС Німеччини використовують одинадцять авіабаз, на двох з яких немає льотних частин. Крім того, ВПС присутні в трьох цивільних аеропортах. У 2012 році ВПС Німеччини мали офіційну чисельність 28 475 діючих авіаторів і 4 914 резервістів.^[1]

З появою військової авіації попередник Люфтваффе Імперська повітряна служба Німеччини (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так само як повітряні кулі були використані протягом Франко-прусської війни 1870—1871 рр.

Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найвідомішими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.

До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.

За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.

У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Липецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.

В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».

Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936—1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.

Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, наймогутніших і найдосвідченіших військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Ju 87 «Штука» (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був найбільш різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається найкращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восени 1940 р, Люфтваффе програло битву над Британією, першу цілком повітряну битву, що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і незважаючи на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, боєздатність сил падала через нестачу палива, недостатність виробничих потужностей і відсутність навчених пілотів.

Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.

Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів, які використовувало Люфтваффе, було розроблено в США і виготовлено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапора ФРН.

Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасній техніці. Серед них Еріх Гартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралль (275) і Йоганнес Штайнгофф (176). Штайнгофф, літав на реактивному Ме-262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, а згодом став головнокомандувачем Люфтваффе, Гюнтер Ралль був наступником. Гартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.

Протягом 1960-х «криза Старфайтера» була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Lockheed F-104 Starfighter зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпіли аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те, що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).

Штайнгофф і його заступник Ралль звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Штайнгофф і Ралль вирушили в США для навчання інструкторами Lockheed, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні, які могли створити ситуації для нещасних випадків. Штайнгофф і Ралль негайно змінили навчальний курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих, ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше, ніж в інших країнах.

На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Panavia Tornado. Всього було отримано 212 літаків.

Військово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990. Через те, що в НДР стояли на озброєнні літаки виробництва Східного блоку, такі як Су-17, МіГ-21, МіГ-23 і винищувачі МіГ-29, більша частина обладнання яких була не сумісна із західнонімецьким обладнанням НАТО, тому вони були виведені з експлуатації і продані або передані новим членам НАТО в Східній Європі, таким як Польща і країни Балтії.

Модель літака/Тип	Фото	Країна походження	Призначення	Варіації	Кількість	Примітки
Бойові літаки
Panavia Tornado		Німеччина	винищувач-бомбардувальник розвідник-бомбардувальник	Panavia Tornado IDS Panavia Tornado ECR	86[2] 20[2]	З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні 93 літаки Tornado. З них 66 знаходяться в експлуатації, а здатних виконувати бойові завдання лише 29.
F-18		США	Винищувач-бомбардувальник	F/A-18E/F EA-18G	30 (план) 15 (план)	Планується придбати 45 літаків- носіїв ядерної зброї на заміну Panavia Tornado[3]
F-35 Lightning II		США	Винищувач	F-35A	0/35	35 на замовлення[4]
Eurofighter Typhoon		Європейський Союз	багатоцільовий винищувач навчальний винищувач	Tranche 1 Tranche 2 Tranche 3	123[5]	Всього замовлено 180.[5]. З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні всього 55 літаків здатних виконувати бойові завдання.[6]. У листопаді 2020 року стало відомо, що ВПС Німеччини планують отримати додатково 98 літаків[3]
Транспортні і пасажирські літаки
Transport Allianz C.160 Transall		Європейський Союз	середній військово-транспортний літак		53[2]
Airbus A310		Європейський Союз	пасажирський літак-заправник	Airbus A310 Airbus A310 MRTT	1[2] 4[2]	створені на базі Airbus A310
Airbus A319		Європейський Союз	пасажирський		2[2]
Airbus A340		Європейський Союз	VIP Транспорт		2[2]
Airbus A400M		Європейський Союз	транспортний		5[5].	план 53 літаки[5].
Bombardier Global Express		Канада	адміністративний літак	модель Global 5000	4[2]
Навчальні літаки
Raytheon T-6 Texan II		США	навчально-тренувальний		69[2]
Northrop T-38 Talon		США	навчально-тренувальний		40[2]
Гелікоптери
Sikorsky CH-53		Німеччина	важкий транспортний гелікоптер пошуково-рятувальний	Sikorsky CH-53G/GA Sikorsky CH-53GS/GE	64[2] 20[2]	вироблялися за ліцензією в Німеччині.
CH-47 Chinook		США	Важкий Гелікоптер	CH-47F Block II	60	Німеччина замовила для своїх ВПС в кількості 60 гелікоптерів CH-47F Block II. https://mil.in.ua/uk/news/nimechchyna-zamovlyaye-60-gelikopteriv-chinook/
Eurocopter H145M		Європейський Союз	багатоцільовий гелікоптер		15[2]
Eurocopter AS 532		Європейський Союз	VIP гелікоптер		3[2]
БПЛА
RQ-4 Global Hawk		США	розвідувальний БПЛА	Euro Hawk	1
IAI Heron		Ізраїль	розвідувальний БПЛА		3[7]
ППО
FIM-92 Stinger		Німеччина	ПЗРК	Fliegerfaust 2 Stinger		FIM-92 Stinger виробляється за ліцензією компанією EADS в Німеччині.
MANTIS		Німеччина	зенітно-артилерійський комплекс		2[2]
Wiesel 2 Ozelot		Німеччина	самохідний зрк		10[2]	на основі FIM-92A Stinger
MIM-104F Patriot		США	зенітний ракетний комплекс	PAC-3	12[2]

• Список повітряних суден збройних сил Німеччини
• Повітряно-десантні війська Німеччини

• Офіційний вебсайт Люфтваффе (нім.)
• Музей Люфтваффе (нім.)
• вебсайт ВПС НДР (1955—1990) (нім.)
• Дані і фото літаків Люфтваффе (англ.)
• Пілоти-винищувачі Люфтваффе (англ.)
• Neil Page's web site розповіді німецьких пілотів (англ.)