Повість временних літ
uncoded Повѣсть врємѧнныхъ лѣтъ
Сторінка Повісті минулих літ з Радзивіллівського літопису XV ст.
Жанр	історична белетристика і Аннали
Автор	Нестор-літописець
Мова	давньоруська мова
Опубліковано	12 століття
Країна	Київська Русь
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у Вікіцитатах

«Повість временних літ», також «Повість врем'яних літ», «По́вість мину́лих літ» — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання^[1]. За іншою версією, основним автором був Сильвестр, ігумен Видубицького монастиря. На сьогодні гіпотеза про Сильвестра, як автора «Повісті временних літ» знаходить нові підтвердження й виглядає досить переконливо^[2]. Одна з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам'ятка української мови^[3][4][5]. У «Повісті временних літ» зафіксовані риси української мови^[6].

«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історію держави показано на широкому тлі світових подій^[1]. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Написана мовою, близькою до живої народної з нашаруванням церковнослов'янських елементів^[1].

«Повість врем'яних літ» — найдавніший відомий руський літопис. Оригінал до нашого часу не зберігся, є лише пізні списки, тобто варіанти переписані з інших джерел. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377 року, що охоплює події до 1110 року, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV століття з доведенням розповіді до 1117 року^[1].

Сформована кількома змістовно суперечливим зведеннями київського й новгородського походження та трьома редакціями^[7].

Секретар Катерини II О. Храповицький стверджував, що він бачив оригінал твору.^[8]

Відомі три редакції «Повісті врем'яних літ». Першу склав ченець Києво-Печерського монастиря Нестор з літописних зведень кінця XI століття з доведенням розповіді до 1113 року. Другу склав ігумен Видубицького монастиря Сильвестр у 1116 році. Третє складене у 1118 році у Видубицькому монастирі, що призначалося для Мстислава, сина Володимира Мономаха^[1]. Це зведення зберігалося в Іпатському монастирі, звідси й походить назва — Іпатський. Саме цей список зберіг ім'я основного упорядника «Повісті врем'яних літ» — Нестора:

Повість врем'яних літ з богом починаєм. Отче благослови. Повість врем'яних літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідси пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала. Тож почнемо повість оцю.

Несторів літопис за Іпатським списком, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження; зразки української фразеології, української орфоепії, а також української лексики. Більшість діалогів у «Повісті врем'яних літ» передана фактично українською мовою^[5].

У 1116 році укладена друга редакція літопису. Її упорядником став ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря Сильвестр, який за дорученням князя Володимира Мономаха вніс до літопису певні зміни, зокрема применшив історичну вагу київського князя Святополка, натомість виділивши свою постать. Цей варіант тексту «Повісті минулих літ» був включений до складу літописного зведення, яке переписав чернець Лаврентій у Суздалі в 1377 році. Тому цей список назвали Лаврентіївським.

За зразками «Повісті врем'яних літ» склалися Київський (про події XII ст.) та Галицько-Волинський літописи (про події XIII ст.). У сукупності три літописи називають «Літописом руським» — великою книгою про події часів Київської Русі у світовому контексті до XIII століття.

Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візантійської хронографії, а також різноманітні перекази про «давні часи». Тим-то історія Руси IX—X ст. у «Повісти врем'яних літ» є переважно легендарна. Тут викладено легенду про так зване закликання варягів (мітичного родоначальника княжої династії Рюрика та його братів), переселення княжого роду до Києва та легендарні відомості про перших князів (у тому числі про війни княгині Ольги з деревлянами, «вибір вір» Володимира Святославича та інші). Утім цінність цієї частини «Повісти врем'яних літ» як історичного джерела полягає в тім, що в її складі до нас дійшли тексти трьох русько-візантійських договорів: 911, 944 та 971 років. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із суспільної, політичної, військової та дипломатичної історії X ст.^[9]

Достовірним джерелом «Повість врем'яних літ» стає лише у викладі подій останніх ста років — од початку XI ст. до закінчення^[9].

Сучасною українською мовою перекладений у 1989 Л. Є. Махновцем, а також у 1990 В. В. Яременком. Найперші переклади — французькою (1884) та шведською (1919) мовами. Також перекладався німецькою (1931 і 2000-ні), румунською (1935), російською мовою Д. Лихачовим у співавторстві з Б. А. Романовим (1950^[10]), англійською (1953), чеською (1954), польською (1968) мовами.

Видання: (крім видань у складі Лаврентіївського, Радзивіловського та Іпатіївського літописів)

• Повесть временных лет. Ч.1. Текст и перевод. М.-Л., 1950. 2-е изд., испр. и доп. СПб, 1996. СПб, 1999 (по списку Лаврентьевской летописи; в примечаниях: ПВЛ 1999)
• Повесть временных лет. // Библиотека литературы Древней Руси. Т.1. СПб, 1997. (по списку Ипатьевской летописи)

Словоуказателі:

• Handbuch zur Nestorchronik. Bd.1-3. Munchen, 1977-86.
• Творогов О. В. Лексический состав «Повести временных лет»: (Словоуказатели и частотный словник). Киев, 1984.

Література (крім узагальнюючих праць з літописаннЯ):

• Сухомлинов М. И. О древней русской летописи как памятнике литературном. СПб, 1856.
• Шахматов А. А. Повесть временных лет, т.1. Вводная часть. Текст. Примечания. Пг., 1916.
• Ильин Н. Н. Летописная статья 6523 года и её источник. М., 1957.
• Алешковский М. Х. Повесть временных лет: Судьба литературного произведения в древней Руси. М., 1971.
• Львов А. С. Лексика «Повести временных лет». М., 1975.
• Хабургаев Г. А. Этнонимия «Повести временных лет» в связи с задачами реконструкции восточнославянского глоттогенеза. М., 1979.
• Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып.1. Л., 1987. С.337-343. (статья О. В. Творогова)
• Шайкин А. А. «Се повести времяньных лет…» От Кия до Мономаха. М., 1989.
• Зиборов В. К. О летописи Нестора: Основной летописный свод в русском летописании XI в. СПб, 1995.
• Цыб С. В. Древнерусское времяисчисление в «Повести временных лет». Барнаул, 1995.

Транскрипція оригінального тексту

• Лаврентіївський літопис
• Іпатіївський літопис
• Новгородський перший літопис

Переклади на сучасну українську мову

• Літопис руський / Пер. з давньоруської, передмова Л. Є. Махновця. — Київ : Дніпро, 1989. — XVI+591 с. — ISBN 5-308-00052-2.

• Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, коментарі В. В. Яременка. — Київ : Радянський письменник, 1990. — 558 с. — ISBN 5-333-00032-8.
• Переклад В. Яременка.
• Фрагменти «Повісті временних літ» у перекладі Т. Коструби.

• Слово о полку Ігоревім
• Слово про закон і благодать

• Літопис Руський. — К. : Дніпро, 1989. — 591 с. — ISBN 5-308-00052-2.
• Толочко О. П. Повість временних літ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 280. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• «Повість временних літ» початку ХІІ ст. за списком Лаврентіївського літопису 1377 року / Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 158—168. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.
• Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.
• Аврааменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. — 2-е видання, виправл. доповн. — К. : Грамота, 2012. — 560 с.
• Київське та галицько-волинське літописання XI—XIII ст. // Українська література XI—XVIII ст.: навч. посіб. для самостійної роботи студента / П. В. Білоус, О. П. Білоус. — К.: ВЦ «Академія», 2010. — С. 31—54. — 360 с. — ISBN 978-966-580-326-3.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повість временних літ

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Повість временних літ

• Повість врем’яних літ. ПовЂсть времяньныхъ лЂтъ. Ізборник.
• Дональд Островський. Повість врем'яних літ. Міжрядкове зіставлення і парадосис.
• Основні зведення, що містять другу і третю редакції ПВЛ (Лаврентіївський, Іпатіївський, Новгородський перший літописи)
• Літописи — історія чи література? // Zbruch. — 2015. — 5 груд.
• Костенко І., Халупа І. «Повість» Нестора Літописця — пам'ятка української мови, історії та літератури // «Радіо Свобода», 7 листопада 2021.
• Повість минулих літ Нестора літописця / переказ В. Близнець. — Україна, 1996. — 283 стор.