Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Планківський тиск |
Названо на честь |
Макс Планк |
Позначення одиниці |
p_P |
Формула |
![{\displaystyle p_{P}={\frac {c^{7}}{G^{2}\hbar }}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/a0346bd4bb37c1376b8b06019cc79e74c3207867) |
В основній одиниці СІ |
4,633E+113 Pa |
Фізична величина |
тиск |
Підтримується Вікіпроєктом |
Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Еквівалентний SPARQL-запит до Вікіданих |
wd:Q685662 p:P2370/psn:P2370 [wikibase:quantityAmount ?source; wikibase:quantityUnit ?base]. ?item p:P2370/psn:P2370 [wikibase:quantityAmount ?target; wikibase:quantityUnit ?base]. BIND(?source / ?target as ?value) |
Пла́нківський тиск (англ. Planck pressure) — одиниця тиску у планківській системі одиниць, що позначається як pP і визначається як тиск, при якому на площу квадрата, сторона якого дорівнює планківській довжині, діє сила, що дорівнює планківській силі. Це величина, що має розмірність тиску та, як і інші планківські одиниці, отримується з добутку фундаментальних констант у відповідних степенях.
4,63309 × 10113 Па, де
— планківська сила,
— швидкість світла у вакуумі,
— стала Дірака,
— гравітаційна стала,
— довжина Планка.
Рівень звукового тиску — значення звукового тиску, виміряне по відносній шкалі, віднесене до опорного тиску
= 20 мкПа, що відповідає порогові чутності синусоїдальної звукової хвилі частотою 1 кГц:
дБ.
- 2367 дБ SPL — 4,63309 × 10113 Па — планківський тиск.