село Пилипча | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Київська область | ||||
Район | Білоцерківський район | ||||
Тер. громада | Білоцерківська міська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA32020010110040198 ![]() | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | XVII-XVIII ст. | ||||
Населення | 525 | ||||
Поштовий індекс | 09153 | ||||
Телефонний код | +380 4563 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°43′53″ пн. ш. 30°1′26″ сх. д. / 49.73139° пн. ш. 30.02389° сх. д. | ||||
Водойми | Рось | ||||
Відстань до районного центру |
14 км км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Соборна,, 5 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
![]() | |||||
|
Пили́пча — село в Білоцерківській міській громаді Білоцерківського району Київської області, до 2020 року центр сільської ради. Розташоване над річкою Рось.
Населення — близько 525 жителів.
Засноване в XVII-XVIII столітті. Нинішня назва села вперше згадується в письменних джерелах у 1740 році.
Колгосп примусово створено у 1930 році.
З клірових відомостей маємо дані, що в Пилипчі на початку 30-х років проживало близько 2000 осіб.
При сільському клубі діє музей Костянтина Паустовського, хоча садиба родини письменника знаходилася у сусідньому селі Городище. Музей засновано в 1987-1988 рр. Ярмолою В.К.
Походження назви
Існує дві версії заснування й походження назви.
- Версія С.В. Антонова від 1858р. — говорить про те, що один з ватажків гайдамаків Василь Бакало з товаришем Пилипом "утрудившись от разбоев", поселилися обидва біля ріки Рось. Василь біля струмка Ольшанки, який впадає в р.Рось й заснував село, яке зветься й до нині Бакали. Пилип в свою чергу поселився біля самої Росі.Від імені першого жителя село й отримало свою назву: Пилипенка яка зрештою перетворилася на Пилипчу.
- Версія доби СССР — стверджує те, що село заснували 2 козаки з охороної сотні Богдана Хмельницького, а саме: Пилип Білецький й Пилип Ярмола, один побудував хату біля того місця де річка Рось утворює острів Лісок, другий же обрав для побудови хати те місце де в річку Рось впадає річка Роставиця. Місцину, де оселилися, ці двоє назвали Пилипчею.
Голодомор-геноцид 1932—1933 років
За свідченнями очевидців кількість померлих від голоду становить 152 жителі, хоча й самі зауважують, що ця цифра далеко не повна.
На сільському кладовищі у 1997 році за рішенням виконкому сільської ради встановлено дерев'яний хрест.
В 2014 році за підтримкою директора ТОВ «Пилипчанське» Кривенького В. І., на сільському кладовищі було встановлено меморіал голодомору.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 613 | 96.84% |
російська | 19 | 3.01% |
білоруська | 1 | 0.15% |
Усього | 633 | 100% |
Постаті
- Щербань Михайло Іванович (1985-2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Полянський Павло Броніславович — український історик, громадський діяч, державний службовець.
Також
Джерела
- Облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з липня 2019]
- Музей К. Г. Паустовського
- Виписки про село з ЦДІАК
- Антонов С.В. Церковь св. великомученика Димитрия в селе Пилипче/// "Киевские губернские ведомости" —1858.—5 июня.—№27.—Отдел 2.—Ч. неоф.—С. 183-185