Петко Рачов Славейков
Петко Рачов Славейков
Народився	17 листопада 1827(1827-11-17)[1][2][3]  Велико-Тирново, тоді Османська імперія
Помер	1 липня 1895(1895-07-01)[1][2][3] (67 років)  Софія
Поховання	Центральний цвинтар Софіїd
Громадянство	Болгарія
Діяльність	прозаік, поет
Мова творів	болгарська
Magnum opus	Q56085108? і Q56085121?
Членство	Болгарська академія наук
Батько	Racho Kazandzhiyatad
Діти	Пенчо Славейков, Račo Petkov Slavejkovd, Hristo Slaveykovd і Ivan Slavejkovd
Петко Славейков у Вікісховищі

|mcat=

Пе́тко Ра́чов Славе́йков (17 листопада 1828, Тирново — 1 липня 1895, Софія) — болгарський поет, публіцист, просвітник, громадський діяч и фольклорист; батько політиків Івана Славейкова і Христо Славейкова, публіциста Рачо Славейкова і поета Пенчо Славейкова.

Народився в сім'ї Рачо Казанджи. Його мати, Пенка, померла під час пологів, а він дивом вижив.

Петко Славейков одночасно навчався в містах Тирново, Дряново, Трявна і в Преображенському монастирі. Крім цього, читав книги в бібліотеках монастиря поблизу Тирново. Величезну роль у його освіті зіграло освоєння ним «Слов'яно-болгарської історії».

Під час навчання в училищі міста Свіштова (на чолі якого тоді стояв Еммануїл Васкідовіч) удосконалював своє знання грецької мови і вивчав твори сербської та західноєвропейської літератури. З 1843 був викладачем у Тирново. У 1863—1867 був редактором газети «Гайда», пізніше — газети «Македонія» (1866—1872) та інших періодичних видань.

Після звільнення Болгарії від турецького ярма (іга) (1878) був членом Тирновських установчих зборів (1879), депутатом Народних зборів (в 1880 голова), одним із засновників і лідерів Ліберальної партії, міністром в уряді Петко Каравелова.

Підготував повне зібрання болгарських прислів'їв і приказок (1889-1897), вважається одним із зачинателів нової болгарської літератури. Автор поетичних збірок «Строкатий букет», «Пісенник» і «Басенник» (Бухарест, 1852), «Пісні та вірші» (1879), поеми «Джерело Білоногої» (1873). Перекладав з російської, грецької, турецької, сербохорватської мов.

На честь Славейкова названо село Петко-Славейков.

• Славейков Петко // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 806.