Пауль Отто
нім. Paul Otto
Народився	12 липня 1881(1881-07-12)[1] Гюстров, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер	14 січня 1961(1961-01-14)[1] (79 років) Шлірзе, Місбах, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1901
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди

Пауль Отто (нім. Paul Otto; 12 липня 1881 — 14 січня 1961) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

В 1901 році вступив у Прусську армію. У 1906—1912 роках служив у Німецькій Південно-Західній Африці, учасник придушення повстання герреро і нама, після чого навчався у Військовій академії. Учасник Першої світової війни, служив на штабних посадах. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 12 жовтня 1937 по 1 вересня 1939 і з 9 вересня по 1 листопада 1939 року — командир 13-ї моторизованої дивізії. Учасник Польської кампанії, 6 жовтня 1939 року прийняв капітуляцію військ генерала Францішека Клееберга. В листопаді 1939 року очолив німецьку військову місію в Словаччині. З 1 травня 1942 року — командувач 9-го військового округу. 30 квітня 1943 року відправлений у резерв фюрера, 31 жовтня звільнений у відставку. 16 липня 1945 року заарештований радянськими окупаційними військами і депортований в СРСР. Восени 1949 року звільнений.

• Фанен-юнкер (1901)
• Лейтенант (18 серпня 1902)
• Оберлейтенант (18 серпня 1912)
• Гауптман (28 листопада 1914)
• Майор (осінь 1924)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1929)
• Оберст (1 березня 1932)
• Генерал-майор (1 жовтня 1934)
• Генерал-лейтенант (1 січня 1937)
• Генерал піхоти запасу (1 вересня 1940)
• Генерал піхоти (1 грудня 1940)

• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу з мечами
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Рятувальна медаль
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест в сріблі (30 червня 1943)

• Andris J. Kursietis: The Wehrmacht at War 1939–1945. The Units and Commanders of the German Ground Forces during World War II.Aspekt 1999. ISBN 90-75323-38-7. S. 350.
• Dermot Bradley (Hrsg.), Günter Wegner: Stellenbesetzung der Deutschen Heere 1815-1939. Band 2: Die Stellenbesetzung der aktiven Infanterie-Regimenter sowie Jäger-Bataillone, Wehrbezirkskommandanten und Ausbildungsleiter von der Stiftung bzw. Aufstellung bis 1939. Osnabrück 1992. ISBN 3-7648-1782-8. S. 504.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1932. S. 112.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

1. ↑ ^{а б в} Magdeburger Biographisches Lexikon — 2002.
   d:Track:Q1680521