село Панченкове | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Луганська область |
Район | Довжанський район |
Тер. громада | Довжанська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA44040010390042566 ![]() |
Основні дані | |
Засноване | 1924 |
Населення | 694 |
Площа | 34,33 км² |
Густота населення | 20,22 осіб/км² |
Поштовий індекс | 94862 |
Телефонний код | +380 6434 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°2′37″ пн. ш. 39°46′14″ сх. д. / 48.04361° пн. ш. 39.77056° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
234 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 94860, Луганська обл., Свердловська міськрада, с. Олександрівка, вул. Крупської, 52 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Па́нченкове — село (до 1957 року — хутір) в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 694 особи.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Географія
Географічні координати: 48°2' пн. ш. 39°46' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 34,3 км².
Село розташоване у східній частині Донбасу за 11 км від Довжанська.
Історія
Засноване в 1924 році як хутір Панченкове. Статус села — з 1957 року.
24 червня 2014 року на ділянці державного кордону бойовики біля села Панченкове здійснили атаку на українську частину в районі державного кордону, солдат Борисенко зазнав поранень, у подальшому лікувався. Терористи під'їхали до блокпосту 72-ї бригади з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпосту, відкрили вогонь, загинули старший сержант Олександр Костюченко та солдат Ігор Білик. Бойовики несподівано поцілили керованою ракетою у БМП-2, біля якої знаходилися молодший сержант Приходько Олексій Олегович та старший солдат Цибора Віталій Вікторович, від важких поранень померли на місці. Вогнем у відповідь автомобіль з терористами було знищено.
11 липня 2014 увечері внаслідок спрацювання вибухового пристрою поблизу Панченкового — на маршруті руху військової техніки — загинули солдат Віталій Михайлов та механік-водій Костюченко О. А.[1]
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 582 | 83.86% |
українська | 87 | 12.54% |
румунська | 9 | 1.30% |
білоруська | 1 | 0.14% |
інші/не вказали | 15 | 2.16% |
Усього | 694 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення села становило 694 особи, з них 12,54% зазначили рідною мову українську, 83,86% — російську, а 3,6% — іншу[5].
Соціальна сфера
У Панченкові працює фельдшерсько-акушерський пункт та клуб.
Пам'ятки
На території села були знайдені знаряддя праці епохи мезоліту (13-8 тисяч років тому).
Примітки
- ↑ Михайлов Віталій Анатолійович на memorybook.org.ua
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014.
Джерела
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
Посилання
- Облікова картка на сайті ВРУ
- Погода в селі Панченкове
![]() |
Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |