село Палашівка
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Білобожницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060010120031809
Облікова картка	Палашівка
Основні дані
Населення	615 (на 1.01.2018)[1]
Територія	4.511 км²
Поштовий індекс	48532
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	48°58′37″ пн. ш. 25°34′13″ сх. д. / 48.97694° пн. ш. 25.57028° сх. д. / 48.97694; 25.57028
Водойми	Джуринка
Відстань до районного центру	21 км
Найближча залізнична станція	Джурин
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Палашівка
Палашівка
Мапа
Палашівка у Вікісховищі

Палаші́вка (до 1959 р. — Паушівка) — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада. Адміністративний центр колишньої Палашівської сільської ради, якій було підпорядковане село Криволука.

За одним із переказів, назва села походить від палашів (мечів), що колись воювали проти татар. За іншим — тут у давнину поселилися половецькі воїни, поранені в боях із дружиною теребовлянського князя біля с. Джурин. Половці на палаші (мечі) присягнули про мир.

Розташоване на берегах р. Джурин (ліва притока Дністра), за 24 км від районного центру та 8 км від найближчої залізничної зупинки Джурин.

Територія — 4,5 кв. км. Дворів — 342.

Поблизу Палашівки виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. Археологічні розкопки проводив відомий польський археолог Карел Гадачек.

Перша писемна згадка — 1583.

1785 р. в селі проживали 702 особи; 1880 р. — 1656; велика земельна власність належала Миколі Волянському.

Деякі жителі села еміґрували на заробітки за океан.

За статистикою, у селі в 1900 р. — 1978 жителів, 1910—2134, 1921—1717, 1931—1835; у 1921 р. — 392, 1931—791 двір. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).

На польсько-українській війні в УГА воювали А. Господин, М. Жиромський, Я. Капітанчук, Й. Крицький, Р. Мацішкевич, П. Мирлович, В. Прохурський.

У Палашівці діяли осередки УВО, згодом ОУН.

В УПА воювали Іван, Михайлина, Михайло та Якуб Гошуляки, Йосип і Михайло Госовичі, Григорій Господин, Антін Жиромський, Йосип Іваськів, Петро Кавчук, Корнелій та Омелян Карабіни, Микола Котик, Омелян Кривий, Антон і Михайло Пероги, Іван Петращук, Йосип Присунько, Микола Слободян, Микола Червоняк та ін. У жовтні 1944 року в селі відбувся бій між підрозділами УПА і НКДБ.

Після приходу радянської влади у червні 1941 року був розстріляний в'язень Чортківської тюрми, студент педучилища, Степан Максимів, житель с. Паушівка.

Під час німецько-радянської війни загинув або пропав безвісти у Червоній армії 51 житель села:

З 26 листопада 2020 року Палашівка належить до Білобожницької сільської громади.^[2]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чортківського району (1940—2020), увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[4].

У 2022 році жителі села згуртувались у волонтерську групу по забезпеченню ЗСУ тушонками^[5][6]

• церква Успіння Пресвятої Богородиці (1901; кам'яна; ПЦУ^[7]),
• богослужбова каплиця Успіння Пресвятої Діви Марії (1996, УГКЦ).

У селі є дві каплички^[8].

Споруджено пам’ятники І. Франку (1963 р.), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985 р.). На місцевому цвинтарі споруджено пам’ятник (1992 р.) полеглим повстанцям.

У Палашівці були глиниська і каменоломні; фільварок дідича Богуцького; палац, який знищила російська армія в 1916 р.; ґуральня, цегельня, млин, корчма.

Функціонували читальня «Просвіти» (від 1903), філії «Сокола» (1926 р.), «Сільського господаря» (1928), «Союзу Українок» (1934) та інших товариств; кооператива.

Поляки-колоністи мали свої організації: Дом людови, «Кулко рольніче», «Стшелєц» та інші.

1924 р. споруджено будинок для читальні, дитячого садка, споживчої та кредитової кооперативи та інших організацій. При читальні діяли бібліотека, театральний, хоровий і самоосвітній гуртки.

Під час пацифікації (1930 р.) польські карателі знищили бібліотеку читальні й товар у кооперативі.

Функціонував примусово створений колгосп, який спеціалізувався на птахівництві; діяв цегельний завод.

Нині працюють школа, садок, клуб, бібліотека, ФАП, ААГ «Зоря», фермерські господарства «Лілія-10», «Микитинів», ПАП «Палашівка», відділення зв'язку.

• Галина (нар. 1967) і Ганна (1912—2008) Барани — українські майстрині художньої вишивки;
• Андрій Ґосподин (1900 — р. см. невід.) — український громадський і кооперативний діяч, публіцист, учитель;
• Дмитро Ґошуляк (1889—1959) — український громадський діяч у Канаді;
• Йосип Ґошуляк (1922-2015) — український оперний і камерний співак (басбаритон), бібліотекар, діяч культури у Канаді;
• Мирон Ґошуляк (1929—1996) — український співак у Канаді;
• Михайлина Гошуляк (нар. 1934) — ланкова, Герой соціалістичної праці;
• Іван Гушалевич (1823—1903) — український поет, драматург, журналіст, редактор, теолог, педагог;
• Іван Карпинець (?—?) — український громадський діяч, посол Галицького сейму;
• Володимир Кубінський (нар. 1966) — український автор, релігійний і громадський діяч, священник, член Спілки письменників України, директор Навчально-виховного центру для дітей та молоді міста Карловац, людина року Карловацької обласної ради
• Маріян Кунікевич (1881—1957) — український просвітянський організатор, меценат у Канаді;
• Микитин Олеся Федорівна  — українська громадська діячка;^[9]
• Павлюк Андрій Васильович (1994—2022) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• М. Палащук-Вітковська — український вишивальниця, співачка, меценат;
• Йосип Шостак (нар. 1926) — учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч, краєзнавець.

Йосип Ґошуляк видав книгу-спогади про односельців «Й свого не цурайтесь» (Львів: Каменяр, 1995), Йосип Шостак — «Голгофа подільського села: село Палашівка Чортківського району Тернопільської області (1735—2000)» (Тернопіль, 2000 р.).

• Гошуляк О., Уніят В. Палашівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 16. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Уніят В.., Федечко М. Палашівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 490—491. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Шостак Й. Голгофа подільського села // Тернопіль, 2002.

"Гартовані" ч.19 Палашівка може стати столицею У Білобожницькій громаді відзнято й презентовано в YouTube три сюжети про волонтерську місію