Святослав Паламар Паламар Святослав Ярославович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	10 жовтня 1982(1982-10-10) (42 роки) Миколаїв, Львівська область, Українська РСР, СРСР[1]
Alma Mater	Львівський торговельно-економічний університет
Псевдо	«Калина»
Військова служба
Роки служби	2014—
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Рід військ	Національна гвардія України
Формування	80 ОДШБр Полк «Азов»
Війни / битви	Війна на сході України * Російське вторгнення в Україну (2022) ** Бої за Маріуполь (2022) ** Блокада Маріуполя
Командування
на 2022 Полк «Азов», заст. командира
Нагороди та відзнаки
Паламар Святослав Ярославович у Вікісховищі

Святосла́в Яросла́вович Палама́р (нар. 10 жовтня 1982(19821010), м. Миколаїв, Львівська область) — український військовослужбовець, підполковник^[2], заступник командира 12 бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. На війні на сході України з початку серпня 2014 року. Учасник оборони Маріуполя під час російського вторгнення в Україну. Герой України.

Народився в містечку поблизу Львова. Навчався у Львівському торговельно-економічному університеті, який закінчив після академічної відпустки, під час котрої служив у Збройних силах України. В 2024 закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ психології. Працював комерційним директором одного з підприємств.

Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Має дружину, сина та дочку^[3][4].

Святослав з перших днів російського вторгнення в Україну брав участь в обороні Маріуполя. З 1 березня 2022 року разом зі своїми побратимами з полку взятий в облогу, під час якої завдають відчутних втрат ворогу.

19 березня 2022 року під час щоденного відеозведення відхилив пропозицію Володимира Зеленського щодо відступу полку «Азов» з Маріуполя^[5].

10 квітня 2022 року записав відеозвернення, в якому розповів про оборону Маріуполя, повідомивши, що понад два тижні ніхто не спілкується з представниками полку, звинуватив політиків у бездіяльности.

Це пам'ятати про нас, пам'ятати вічно про Маріуполь, розказувати про це, але це місто-мученик. Це місто-борець. І ми не в минулому, ми в теперішньому. Це коли ти читаєш про себе зі скорботою, а ти ще є. Ти ще живеш надією, ти розумієш, що до тебе повинні прийти. І особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти[6].

20 квітня 2022 року опублікував відеозвернення, в котрому повідомив про готовність евакуюватися, разом із цивільними мешканцями, пораненими бійцями та тілами загиблих, із оточеного Маріуполя^[7]. Паламар вважає, що в Маріуполі Путін утилізовує російських військових, які чинили звірства на Київщині^[8].

8 травня 2022 року взяв участь у пресконференції захисників «Азовсталі» для іноземних журналістів, де критикував владу за неналежну увагу до військових, які боронять Маріуполь та сприяють евакуації мирного населення з окупованого комбінату^[9].

20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва України здався у полон^[10][11].

21 вересня 2022 року за посередництва президента Туреччини Реджепа Ердогана та спадкового принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана в рамках угоди щодо обміну військовополоненими та Віктора Медведчука, інтернований до Туреччини, щоб залишитися там до закінчення війни^{[12][13][14][15][16]}.

8 липня 2023 року повернений на територію України^[17].

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, вірність військовій присязі^[18][19];
• Орден Данила Галицького (17 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[20];
• Медаль «За військову службу Україні» (13 березня 2019) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[21];
• Нагрудний знак «За доблесну службу»^{[джерело?]};
• Нагрудний знак «Захиснику Маріуполя»^{[джерело?]};
• Нагрудний знак «За відзнаку в службі»^{[джерело?]};
• Почесна відзнака «За честь та гідність»^{[джерело?]};
• Почесна відзнака «Військової школи ім. Євгена Коновальця» «Не ридать, а здобувать»^{[джерело?]};
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом»^{[джерело?]};
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя»^{[джерело?]}.

• «Поки ми тут, Маріуполь — це Україна». Командир «Азова» розповів ВВС про оборону «Азовсталі»// ВВС-новини, 22.04.2022
• «Завод „Азовсталь“ розбомблений та знищений практично повністю» — «Азов»// Радіо Свобода, 19.04.2022
• Пресконференція захисників Маріуполя з заблокованої росіянами «Азовсталі»

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Паламар Святослав Ярославович

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.