П'єро Содеріні
Народився	18 травня 1450 Флоренція, Флорентійська республіка
Помер	13 червня 1522[1][2] (72 роки) Рим, Папська держава
Поховання	Tomb of Pier Soderinid і Базиліка Санта-Марія-дель-Карміне
Країна	Флорентійська республіка
Діяльність	політик, дипломат
Знання мов	італійська
Посада	посол і Gonfalonier of Florenced
Рід	Soderinid
Брати, сестри	Francesco Soderinid
Медіафайли у Вікісховищі

П'єро ді Томмазо Содеріні (італ. Piero di Tommaso Soderini, також П'єр Содеріні (італ. Pier Soderini; 17 березня 1451 — 13 червня 1522)^[3] — італійський державний діяч Флорентійської республіки.

П'єро Содеріні народився у Флоренції в родині Томмазо ді Лоренцо Содеріні (італ. Tommaso di Lorenzo Soderini), члена давнього роду, який став відомим у медицині, та Діанори Торнабуоні (італ. Dianora Tornabuoni), другої дружини Томмазо, яка також походила з престижної флорентійської родини пов'язаної з П'єро Медічі. Паоло Антоніо Содеріні, брат Содеріні, був державним діячем і прихильником Савонароли. Ще одним братом був кардинал Франческо Содеріні, єпископ Вольтерри. У 1481 році П'єро Содеріні став пріором міста, а пізніше — фаворитом П'єро ді Лоренцо Медічі, отримавши від нього в 1493 році честь бути послом у Французькому королівстві. 1502 року флорентійці обрали П'єро Содеріні довічним гонфалоньєром, прагнучи надати більшої стабільності своїм республіканським установам, які були відновлені після вигнання П'єро Медічі та страти Савонароли.

Правління Содеріні виявилося поміркованим і мудрим, хоча він не мав якостей великого державного діяча. Він запровадив систему національного ополчення замість іноземних найманців. Під час його правління тривала війна з Пізою завершилася захопленням міста флорентійцями в 1509 році. Нікколо Макіавеллі, автор книг «Державець» та «Міркування про першу декаду Тіта Лівія», служив при ньому другим канцлером і послом у Чезаре Борджіа, Римі та Франції. Хоча Макіавеллі спочатку дуже поважав Содеріні, його ставлення змінилося через події, які спричинили падіння Содеріні.

Вдячний Франції, яка надала йому допомогу, Содеріні завжди займав французьку сторону в італійській політиці. Але в 1512 році Медічі повернулися до Флоренції й за допомогою іспанської армії, скинули Содеріні та вигнали його. Він знайшов притулок в Орашаці (поблизу Дубровника) в Далмації^[4], де залишався до обрання папи Лева X, який викликав його до Риму та був до нього прихильний. Содеріні прожив у Римі до кінця свого життя і працював на благо Флоренції, куди йому так і не дозволили повернутися.

1522 року він помер у Римі. Похований у церкві Санта-Марія-дель-Пополо^[5].

• Creighton, Mandell (1887). A History of the Papacy During the Period of the Reformation. Т. IV: The Italian princes. 1464–1518. London: Longmans, Green. с. 31, 91, 138—140, 156—160.
• Gelčić, Josip (1894). Piero Soderini profugo a Ragusa: memorie e documenti (Italian) . Ragusa: Carlo Pretner.
• Guicciardini, Francesco (1859). Chapters 26–33. Storia fiorentina dai tempi di Cosimo de'Medici a quelli del Gonfaloniere Soderini. Opere inedite di F. G., Volume terzo. Firenze: Barbèra, Bianchi e comp. с. 403.
• Landucci, Luca (1883). Jodoco Del Badia (ред.). Diario fiorentino dal 1450 al 1516 (Italian) . G. C. Sansoni. с. 222–335.
• Razzi, Silvano (1737). Vita di Piero Soderini gonfaloniere perpetuo della repubblica fiorentina (Italian) . Padova: Stamperia del Seminario.
• Schevill, Ferdinand (1963). Medieval and Renaissance Florence. Т. II. New York: Harper & Row. с. 461—470.
• Zaccaria, Raffaella. Soderini, Piero. Dizionario Biografico degli Italiani. Treccani. Процитовано 22 листопада 2019.
•  Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
  Hugh Chisholm, ред. (1911). Soderini, Piero . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.) This work in turn cites:
  • Silvano Razzi, Vita di Pier Soderini (Padua, 1737)