Філіпп Отто Рунге
нім. Philipp Otto Runge
Автопортрет, 1804—1805
Народження	23 липня 1777(1777-07-23) Вольгаст, Німеччина
Смерть	2 грудня 1810(1810-12-02) (33 роки)
	Гамбург, Німеччина (туберкульоз)
Поховання	Ольсдорфський цвинтар
Національність	німець
Країна	Шведська Померанія
Жанр	історичний живопис[1], портрет[2][1], пейзаж[2][1] і натюрморт[1]
Навчання	Академія мистецтв у Копенгаген
Діяльність	художник, поет, художник-гравер, рисувальник, письменник
Напрямок	романтизм
Роки творчості	1797[1] — 1810[1]
Вплив	Дж. Флаксмена, Н. Абільгор
Вчитель	Єнс Юль
Твори	The Morningd, The Hülsenbeck childrend і Rest on the Flight to Egyptd
Батько	Daniel Nikolaus Runged
У шлюбі з	Pauline Runged
Діти	Otto Sigismund Runged
Брати, сестри	Daniel Runged і David Jochim Runged
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Художній інститут Чикаго, Національна галерея мистецтв, Штедель, Гамбурзька картинна галерея, Державний музей мистецтв, Баварські державні колекції картин, Стара національна галерея і Музей Ґетті
Філіпп Отто Рунге у Вікісховищі

Філіпп Отто Рунге (нім. Philipp Otto Runge, 23 липня 1777, Вольгаст — 2 грудня 1810, Гамбург) — німецький художник і теоретик, один з лідерів романтизму в німецькому образотворчому мистецтві.

Народився у місті Вольгаст 23 липня 1777 року в сім'ї купця-судновласника. У вісімнадцять років приїхав до Гамбурга навчатися торгової справи, але незабаром (в 1797) відчув схильність до живопису і почав брати приватні уроки малювання.

У 1799—1801 роках навчався в Академії мистецтв у Копенгагені у відомого данського живописця Н. А. Абільгора, потім у Дрездені (1801—1803), де познайомився з поетом і мислителем Іоганном Вольфгангом Гете.

Особливий вплив на нього в ці роки надав данець Н. Абільгор з його чіткої класицистичною манерою малюнка. Зазнав також помітний вплив Дж. Флаксмена.

Під впливом Абільгора, який жив в Італії, сформувався інтерес Рунге до античності, класичного живопису. У ранньому творі — картині «Тріумф любові» (1801, Кунстхалле, Гамбург) — композиція з фігурками путті у вигляді рельєфу виконана в монохромній гамі. Сувора классицистична побудова композиції свідчить про вплив академічної традиції, зокрема Абільгора.

В 1800 художник знайомиться з малюнками Дж. Флаксмена до творів Гомера і Есхіла, читає про них статті А. В. Шлегеля в журналі «Атенеум» (1799). Вплив лінійного малюнка англійського художника виявився в створених Рунге ілюстраціях до «Іліаді» і на теми «Пісень Оссіана», популярних серед європейських майстрів предромантичної епохи. Однак Рунге створює свій стиль малюнка пером і пензлем, який будується на тонкій ефемерної лінії, але значну роль у ньому відіграють ефекти світла й тіні. Малюнки Рунге відбили предромантичні настрої в європейському мистецтві кінця 18 ст.

У 1802-03 Р. працював над алегоричній композицією «Пори дня».

Повернувшись в 1803 р. в Гамбург, він займався живописом і одночасно служив у торговельній фірмі свого старшого брата Даніеля. З 1804 жив в основному в Гамбурзі.

Протягом усього життя художник звертався до портрета, що став улюбленим жанром романтиків. У полотні «Ми утрьох» (1805, у 1931 р. загинула при пожежі) та двох автопортретах художника (1805, 1806, всі — Кунстхалле, Гамбург) яскраво виражена концепція європейського романтичного портрета. Рунге зображує себе в моменти різних душевних рухів — схвильованості, меланхолії, зануреним у роздумах. Автопортретом є і полотно «Ми утрьох», де художник зобразив себе з братом Даніелем та його дружиною Поліною. Відчуття меланхолійної гармонії загального настрою портретованих посилює гірський пейзаж, на фоні якого зображені фігури. Цей портрет, як і часто зустрічаються у романтиків парні портрети, символізує братську дружбу, духовну близькість, але акцентує і внутрішні духовні відмінності, індивідуальність натур. Рунге часто звертається і до форми парного портрета («Мої батьки», 1806, Кунстхалле, Гамбург), що дозволяє передати світ людських почуттів у зіставленні характерів, настроїв. Портрети з зображенням дітей («Діти Хюльзенбек», 1805—1806; «Портрет сина», 1805, обидва — Кунстхалле, Гамбург) щирою безпосередністю у відтворенні натури передбачають роботи майстрів раннього реалізму — бидермейера.

У руслі романтичних устремлінь епохи і звернення художника до національної традиції, темами з національної історії. Для німецьких церков він створює полотна «Відпочинок на шляху до Єгипту» (1805—1806) та «Христос, що крокує по водах» (1806—1807; обидва — Кунстхалле, Гамбург). В плавному абрисі фігур, відтворенні деталей яскравого пейзажного фону з фантастичними рослинами, глибокої духовної зосередженості персонажів відчувається вплив майстрів Північного Відродження, вивчення творів Дюрера. Сумою містичних настроїв майстра, з одного боку, навіяних вченням Я. Беме, а з іншого — пов'язаних з пошуками естетичного абсолюту, властивими романтизму в цілому, покликаний був стати цикл із чотирьох розділів «Пори дня», що символізує злиття людини з природою, — його передбачалося демонструвати у вигляді настінних панно під музику та читання віршів, при спеціальному освітленні. Підготовчі малюнки до циклу, з їх орнаментально-ритмічної емблематикою, а також феєрично-казковий за колоритом Ранок (єдиний мальовничий ескіз, здійснений в 1808—1809) належать до числа самобутніх передбачень символізму й модерну.

Вважаючи оптику кольорів ключем до мистецтва майбутнього, Рунге листувався про це з Гете. Виділивши три основні кольори (жовтий, червоний, синій) і три похідні (помаранчевий, фіолетовий і зелений), він узагальнив свої роздуми та експерименти в книзі «Куля кольорів, або конструкція зв'язків між усіма взаємними змішання фарб і їх повного спорідненості» (нім. Farbenkugel oder Construction des Verhältnisses aller Mischungen der Farben zu einander und ihrer vollstandigen Affinität, 1810), яка стала визначним етапом у розвитку постньютоновскої оптики. Книга вийшла в 1810 р., в рік смерті Рунге.

Помер Рунге в Гамбурзі 2 грудня 1810. Із життя пішов молодим, залишившись вірним протестантським принципам.

У 1840—1841 було видано два томи його творів (поряд з кулею квітів — дві казки, вигадані Рунге на «платтдойч», нижньонімецький діалекті, і включені в Казки братів Грімм: Про рибака і його дружині і Ялівець, обидві 1806, укупі з епістолярним спадщиною).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філіпп Отто Рунге

• ФИЛИПП ОТТО РУНГЕ АВТОПОРТРЕТ 1802-03 г.г. Картинная галерея, Гамбург, Германия (рос.)

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2020)