![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/4/4b/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-2.png/500px-%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-2.png)
Острів стабільності — гіпотетична трансуранова область на карті ізотопів, для якої (відповідно до оболонкової моделі ядра Марії Гепперт-Маєр і Ганса Єнсена, удостоєних в 1963 р. Нобелівської премії) внаслідок граничного заповнення в ядрі протонних і нейтронних оболонок, час життя ізотопів значно перевищує час життя «сусідніх» трансуранових ізотопів.
Кандидатами на приналежність острова до стабільності довго розглядалися ізотопи елементів, що мають порядкові номери 114 і 126.
Перші ізотопи унунквадію, синтезовані в ОІЯД, мають нетипово великий період напіврозпаду[1], що підтверджує оболонкову модель.
Пошуки надважких елементів у природі поки не увінчалися успіхом.
28 травня 2006 російські вчені під керівництвом Юрія Оганесяна з Об'єднаного інституту ядерних досліджень оголосили, що їм вдалося підтвердити існування першого елемента з номером 114 з великим часом життя і отримати експериментальне підтвердження існування «острова стабільності» — у ході цього експерименту на додаток до раніше проведених фізичних експериментів була проведена хімічна ідентифікація ланцюжків розпаду[2].
Див. також
Примітки
- ↑ Yu. Ts. Oganessian et al. Measurements of cross sections and decay properties of the isotopes of elements 112, 114, and 116 produced in the fusion reactions 233,238U, 242Pu, and 248Cm+48Ca http://link.aps.org/abstract/PRC/v70/e064609 Physical Review C. 2004. т. 70. Також вільно доступний препринт [Архівовано 28 травня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ стаття Михайла Молчанова Открытие подтверждено http://www.sciam.ru/article/3051/%7Cиздание=В[недоступне посилання з липня 2019] мире науки|год=2006|номер=7 (июль)