В елліністичний період Стародавньої Греції, важливою складовою розвитку грецької культури вважалося навчання в гімназії. Також, важливе історичне значення для стародавніх греків та римлян мало і фізичне виховання. Відтак, у Стародавній Греції існували дві форми навчання: формальна та неформальна. Формальна (офіційна) освіта надавалася у державній школі або приватним репетитором, а неформальна (не офіційна) освіта надавалася безкоштовним вчителем в непублічних місцях. Освіта була важливою складовою особистості людини.

Офіційна грецька освіта була насамперед для чоловіків та вільних людей.^[1]

Ісократ був впливовим класичним афінським оратором.^[2] Вирісши в Афінах, Ісократ мав таких педагогів, як Сократ і Горгій, які у молодому віці допомогли йому розвинути виняткову риторику.^[3] Коли він подорослішав і його розуміння освіти розвинулося, Ісократ ігнорував важливість мистецтва та інших наук, вважаючи, що риторика - це ключ до чесноти.^[4] Він вважав, що метою освіти є вироблення громадянської ефективності та політичного лідерства, а отже, здатність добре говорити та переконувати, що стало наріжним каменем його освітньої теорії.^[5] Однак на той час не існувало чіткої навчальної програми вищої освіти, існували лише софісти, які постійно подорожували.^[3] Відтак, Ісократ заснував свою школу риторики близько 393 р. до н.е. Школа була створена не противагу Академії Платона (близько 387 р. до н. е.), яка в значній мірі базувалася на науці, філософії та діалектиці.^[6]

Платон був філософом в класичних Афінах, який навчався у Сократа, зрештою став одним з його найвідоміших студентів. Після страти Сократа Платон у гніві покинув Афіни, відкинувши політичну кар’єру та відправившись до Італії та Сицилії.^[7] Через десять років він повернувся, щоб заснувати свою школу - Академію (бл. 387 р. до н. е.), яку назвав на честь грецького героя Академоса.^[7] Платон сприймав освіту як метод розвитку громадян, які могли б діяти як члени громадянської спільноти в Афінах.^[8] Відтак, Платон вважав, що афіняни можуть здобути освіту через досвід участі у спільноті, але він також розумів важливість особистого навчання або вищої освіти для розвитку громадянської чесноти.^[9] Отже, такі його міркування стали основою для заснування Академії Платона, що часто вважається першим університетом.^[10]

Саме в цій школі Платон часто презентував і обговорював свою освітню програму, яку він виклав у своїй найвідомішій праці - Республіка. У цьому творі Платон описує суворий процес, який потрібно пройти, щоб досягти справжньої чесноти і зрозуміти реальність такою, якою вона є насправді.^[11] На думку Платона, освіта, необхідна для таких досягнень має включати початкову освіту в галузі музики, поезії та фізичної підготовки, два -три роки обов'язкової військової підготовки, десять років математичних наук, п'ять років діалектичної підготовки та п'ятнадцять років практичної роботи в сфері політики.^[12] Кілька осіб, здатних досягти такого рівня, стануть королями-філософами, лідерами ідеального міста Платона.^[13]

Арістотель — класичний грецький філософ. Народився у Стагірі, Халкідіце. Ще у підлітковому віці приєднався до Академії Платона в Афінах і залишився там до тридцяти семи років. Однак, після смерті Платона Аристотель покинув Академію.^[14] Його відхід з Академії також ознаменував його від'їзд з Афін. Після від'їзду з Афін Аристотель приєднався до Гермея, колишнього студента Академії Платона, який став правителем Атарнея та Ассоса на північно-західному узбережжі Анатолії (нинішня Туреччина).^[14] Отримавши в 342 р. до н.е. запрошення від короля Македонського Філіпа, стати вихователем його тринадцятирічного сина Олександра Аристотель залишає Анатолію і переїжджає до Пелли, щоб розпочати свою роботу з хлопчиком, який незабаром стане відомим як Олександр Македонський.^[15] Коли Арістотель повернувся до Афін у 352 р. до н. д., Олександр допоміг йому профінансувати школу Арістотеля — Ліцей.^[16] В значній мірі в ліцеї займалися дослідженнями та систематичним збором інформації. Арістотель вважав, що діалектичні стосунки між студентами, які проводять дослідження, можуть перешкодити пошукам істини. Таким чином, значна частина роботи в школі була зосереджена на дослідах, проведених емпірично.^[17]

• Дивіться оригінальний текст у програмі Персей.
• Лікург, Контра Леократем.
• Aristophanes (2002). Lysistrata and Other Plays. New York: Penguin Classics.
• Plutarch. The Training of Children, c. 110 CE.. Дивіться оригінальний текст у [1].
• Plutarch (1960). The Rise and Fall of Athens: Nine Greek Lives. New York: Penguin Classics.
• Xenophon (28 січня 2010). Xenophon on the Spartans. Ancient History Sourcebook.. Дивіться оригінальний текст у [2].

• Marrou, Henri-Irénée (1956). A History of Education in Antiquity. University of Wisconsin Press.
• Adkins, Lesley and Roy A. (2005). Handbook to Life in Ancient Greece. New York: Facts On File, Inc.
• Downey, Glanville (May 1957). Ancient Education. The Classical Journal. 52 (8): 337—345.
• Ed. Sienkewicz, Thomas J (2007). Ancient Greece: Daily Life and Customs. Т. 1. Hackensack, NJ: Salem Press, Inc.
• Ed. Sienkewicz, Thomas J (2007). Ancient Greece: Education and Training. Т. 2. Hackensack, NJ: Salem Press, Inc.
• Mavrogenes, Nancy A (May 1980). Reading in Ancient Greece. Journal of Reading. 23 (8): 691—697.
• Pomeroy, Sarah B. (2002). Spartan Women. Oxford: Oxford University Press.