| Осадко Олександр Остапович | |
|---|---|
 Солдат | |
 Олександр «Танго» Осадко (травень 2022 року) | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 4 квітня 1976  Тернопіль, Українська РСР, СРСР |
| Смерть | 9 липня 2022 (46 років) Краснопілля, Святогірська міська територіальна громада, Краматорський район, Донецька область, Україна |
| Поховання | Микулинецький цвинтар |
| Alma Mater | Західноукраїнський національний університет[1] |
| Псевдо | Танго |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
 | |
 Осадко Олександр Остапович у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
Осадко Олександр Остапович (позивний — Танго[2]; літературний псевдонім — Стах; 4 квітня 1976, Тернопіль — 9 липня 2022, біля села Мазанівка, Донецька область, Україна) — український письменник, військовослужбовець, солдат Збройних сил України (військова частина А 7170[3]), учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно).
Біографія
Олександр Осадко народився 4 квітня 1976 року в Тернополі[4]. З 1983 по 1993 рік навчався у загальноосвітній школі № 9[5]. Потім навчався на економічному факультеті Тернопільської академії народного господарства[6]. Багато років працював будівельником[7] в Україні та за кордоном.
Від 26 лютого 2022 року пішов на фронт у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони[4]. Після навчання був на Харківщині, потім — на Донеччині[8]. Служив кулеметником у 25-тій окремій десантно-штурмовій бригаді[4].
Незадовго до війни почав з дружиною танцювати танґо, тому обрав позивний «Танго»[4].
Загинув 9 липня 2022 біля села Мазанівка, неподалік Краснопілля на Донеччині, під час мінометного обстрілу, врятувавши побратима[3]. Тіло виніс кум Ігор під обстрілами[9]. Похований Осадко на Микулинецькому кладовищі в Тернополі, на Алеї героїв[7].
Творчість
Перші спроби писати датуються 2007 роком[10]. Писав коротку прозу, публікував оповідання на літературному порталі «Гоголівська академія» під псевдонімом «Стах»[7]. Про його творчість на порталі схвально відгукувалися письменники Сергій Татчин та Наталія Доляк[8].
Автор збірки оповідань і новел «Жити не можна померти» (2022, видана посмертно)[2], куди ввійшли 7 творів, написаних ще у 2000-х роках[11]. Поетка Оксана Куценко у своїй рецензії відзначила мову книги: «здорова, народна, присмачена говірками Тернопільщини, рідного краю автора»[12]. У рецензії поетеси Елли Євтушенко відзначено «об’ємність, увага, з якою описано кожну подробицю», а також те, що «поєднання різних світів, одного — побутово-приземленого, іншого — фантастично-конспірологічного, виконано в цих текстах безшовно»[11]. Поет та літературознавець Василь Махно прокоментував, що «письмо [Осадка] — природне, органічне, без викрутасів, це фактично зліпки з життя. Але написані добротно, з гумором»[8]. Поетеса Юлія Мусаковська охарактеризувала його творчість так: «[Осадко] створив образи, серед яких кожен може упізнати сусіда, знайомого чи родича, і ці далекі від ідеалу персонажі викликають щиру симпатію»[13].
Книга ввійшла до довгого списку Премії Львова — міста літератури ЮНЕСКО 2022—2023 років[14]. Також збірка ввійшла до списку найкращих українських книг 2023 року за версією Українського ПЕН у розділі «Художня література»[15].
- Бібліографія
- Осадко О. О. Жити не можна померти. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 96 с. — ISBN 978-966-448-069-4.
Нагороди та вшанування пам'яті
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |  ОЛЕКСАНДР ОСАДКО — Ангели війни на YouTube // Телеканал Тернопіль1. — 2024. — 22 липня. |
| Меморіальні дошки полеглим воїнам встановили на фасаді їхньої рідної школи №9 у Тернополі на YouTube // Тернопільські новини ТЕРЕН. — 2025. — 18 лютого. |
- Почесний громадянин міста Тернополя «за вагомий особистий вклад у становлення української державності та особисту мужність і героїзм виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, заслуги перед містом» (22 серпня 2022 року, посмертно)[16][17].
- На фасаді школи, де навчався Осадко, встановили меморіальну дошку (лютий 2025 року)[5].
- Лауреат літературної премії імені Василя Паламарчука (2025, посмертно)[18].
У дитячій книжці «Дубочок з війни» (2024) його дружини описано подвиг Осадка, який загинув, прикривши собою побратима[3].
Особисте життя
Дружина Ганна, письменниця, ілюстраторка книг, вони разом прожили майже 25 років[4]. У подружжя є син Юрій та донька Софія[7]. Осадко вів активний спосіб життя, їздив на велосипеді, сплавлявся Дністром із сім'єю[8].
Мати — Катерина Михайлівна[3], батько Остап (помер 2010 року)[19]. Сестра Оксана, племінник Маріо[7].
-
2017 рік -
2022 рік
Виноски
- ↑ https://t1news.tv/zagynuv-prykryvayuchy-pobratyma-ternopil-proshhayetsya-iz-oleksandrom-osadkom/
- ↑ а б О. Цвик. «Жити не можна померти»: побачила світ книжка загиблого військовослужбовця з Тернополя // Суспільне Новини. — 2022. — 31 грудня.
- ↑ а б в г Олександр Осадко // Герої Тернополя. Тернопільська міська рада. 17 січня 2025. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ а б в г д Ірина БЕЛЯКОВА (12 липня 2022). Він щосили поспішав жити… Тернопільщина прощається з Олександром Осадком. 20 хвилин Тернопіль. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ а б На фасаді тернопільської школи №9 відкрили меморіальні дошки трьом українським захисникам. Тернопільська міська рада. 18 лютого 2025. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Загинув, прикриваючи побратима: Тернопіль прощається із Олександром Осадком. t1news.tv. 14 липня 2022. Процитовано 4 квітня 2025.
- ↑ а б в г д Олександр Осадко: будівничий майбутнього. PEN Ukraine (укр.). 1 вересня 2024. Процитовано 28 листопада 2024.
- ↑ а б в г Ольга Русіна (16 серпня 2023). Олександр Осадко. Там де ти зараз, усе 4.5.0. і вітер дме зі сторони України. Історія Олександра Осадка. chytomo.com. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Анастасія Фещенко (25 червня 2023). Хвилина мовчання: згадаймо Олександра Осадка, який загинув, рятуючи побратима. glavcom.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Юлія Іноземцева (13 вересня 2023). Жити і писати з любов’ю: про що книга загиблого героя Олександра Осадка? Ми побували на презентації. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ а б Елла Євтушенко (13 лютого 2023). «Жити не можна померти» Олександра Осадка: неписьменницькі оповідання. chytomo.com. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Оксана Куценко (26 лютого 2023). Щоб коло розімкнулося: про Олександра Осадка та його книгу "Жити не можна померти". pen.org.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Вийшла посмертна збірка оповідань Олександра Осадка, який загинув на війні. chytomo.com. 10 січня 2023. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Премія Львова — міста літератури ЮНЕСКО оголосила довгий список. chytomo.com. 2 серпня 2023. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Найкращі українські книжки 2023 року за версією ПЕН. pen.org.ua. 28 грудня 2023. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Рішення Тернопільської міської ради від 22 серпня 2022 року № 8/п17/02 «Про нагородження відзнаками Тернопільської міської ради».
- ↑ Міський голова Сергій Надал з нагоди Дня міста вручив нагороди «Почесний громадянин міста Тернополя». Тернопільська міська рада. 29 серпня 2022. Процитовано 5 квітня 2025.
- ↑ Оксана Цвик (12 травня 2025). Військовий з Тернопільщини Олександр Осадко посмертно став лауреатом літературної премії. Суспільне Тернопіль.
- ↑ Діана Олійник (13 липня 2022). Стало відомо, коли у Тернополі прощатимуться з загиблим Героєм Олександром Осадком. 20 хвилин Тернопіль. Процитовано 5 квітня 2025.
|
Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 4 квітня
- Народились 1976
- Уродженці Тернополя
- Померли 9 липня
- Померли 2022
- Померли в Краматорському районі
- Поховані на Микулинецькому цвинтарі (Тернопіль)
- Випускники Західноукраїнського національного університету
- Військовослужбовці 105-ї окремої бригади територіальної оборони
- Почесні громадяни Тернополя
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські письменники XXI століття