Орпінгтон
Орпінгтон палевий (півень)
Походження
Країна	Велика Британія
Характерні риси
Маса	півнів 5-7 кг курей — 4,5 — 5,5 кг.

Орпінгтон — м'ясна порода курей. Отримала свою назву від міста Орпінгтон^[en] в графстві Кент, в Англії, де вона була виведена Вільямом Куком, метою якого було отримати породу для загального користування, що відповідає англійським вимогам — наприклад білу шкіру, а не жовту, як в американських порід.

Жива маса півнів 5-7 кг, курей — 4,5 — 5,5 кг. Несучість 140—160 яєць в рік. Вага яєць 65-71 г. Колір шкаралупи жовтий-коричневий. Виводимість молодняку 93%.

Робота з виведення орпінгтона почалася у 1876 році. Спочатку вони мали дві форми гребеня: розоподібну і листоподібну. Згодом стали розводити птицю тільки з листоподібною формою гребеня. Перший виведений орпінгтон був чорного кольору. Спочатку деякі птахівники засуджували курку Кука — вони вважали, що птах нестабільний. Але бізнесмен домігся свого: він виростив хорошу, міцну, здорову птицю, яка швидко відгодовувалась; у неї була висока несучість і в умовах вільного вигулу могла сама собі добувати корм.

За кольором оперення є 11 різновидів: чорна, біла, жовта, порцелянова, чорно-біла, блакитна, смугаста, червона, куропатчаста, березова, жовта з чорною облямівкою.

Чорний орпінгтон — перша виведена В. Куком різновидність. В її утворенні брали участь: чорні голоногі лангшани, мінорки і чорні плімутроки. Нова порода зустріла теплий прийом серед численних дрібних господарів. Крім господарських властивостей, орпінгтони приваблювали своєю зовнішністю. Багато хто прагнув вдосконалити новинку. Наприклад, Партінгтон схрестив їх з чорними кохінхінами, які надали орпінгтону пишність оперення. Надалі саме тип Партінгтона став типовим для орпінгтонів. Згодом чорний орпінгтон дав початок окремій породі австралорп, яка зберегла всі господарські якості предка.

Білий орпінгтон — з'явився вперше на виставці у 1889 році. Вони були отримані схрещуванням чорних гамбурзьких з білими леггорнами. Білі кури, отримані від такого схрещування, злучалися з півнями доркінг білого забарвлення. Також безсумнівна участь у виведенні була білих кохінхінів. Білий колір м'яса і оперення завжди є перевагою при виробництві м'ясних тушок, до того ж вони володіють необхідною м'ясистістю.

Палеві орпінгтони виведені схрещуванням темного доркінга, палевих кохінхінів і золотистих гамбурзьких. На виставках з'явилися у 1894 році. Жовті орпінгтони на момент свого створення були першокласною загальнокористувацькою породою. Вони володіють великою витривалістю, мають хорошу несучість і дають чудову м'ясну тушку, оскільки мають біле забарвлення шкіри та ніг. З моменту своєї появи й по теперішній час жовті орпінгтони є найпоширенішим забарвленням цієї породи.

Порцелянові орпінгтони — або як їх ще називають «Орпінгтон діамантового ювілею», виведені у 1897 році, в рік діамантового ювілею королеви Вікторії, звідки і походить їхня назва. Кажуть, що отримані вони, так само як і жовті орпінгтони, але не з темними доркінгами, а зі строкатими.

У 1899 році з'явилися чорно-білі орпінгтони. Вивели їх за участю чорного доркінга, смугастих плімутроків і сріблясто-плямистих гамбурзьких.

Червоні орпінгтони виведені в Німеччині схрещуванням жовтих орпінгтонів темного відтінку з червоними суссексами, червоними род-айленд і куропатчастим віандотом. На виставці в Мюнхені з'явилися вперше у 1905 році.

Орпінгтон типова загальнокористувацька порода, великий зріст, біло-рожева шкіра, біле, ніжне м'ясо, тонкість кістяка і здатність до відгодівлі робить орпінгтона цінною м'ясною породою. Разом з тим і несучість досить висока. Насиджують орпінгтони добре. Курчата вирощуються легко. Загалом орпінгтони витривалі, порівняно легко і швидко ростуть, порівняно легко переносять спеку і холод. Хоча можуть міститися в обмеженому вигулі, але кращі результати в сенсі росту курчат і більшої несучості отримують на великих вигулах. Для повного успіху дуже важливий чистокровний, темпераментний півень. Огорожа вигулу повинна бути не менше 1,5 метрів, цей рівень для орпінгтонів достатній.

• Корпус: тулуб великий, масивний, широко і низько посаджений.
• Шия: середньої довжини, оперення рясне, злегка нахилена.
• Груди: низькі, широкі, особливо об'ємно розвинені.
• Спина: широка, виходить з сильно розвинених плечей, здається короткою через рясне оперення на шиї і сідлі, поступово переходить у хвіст. Шийно-спинно-хвостова лінія утворює рівну дугу.
• Крила: маленькі, міцно притиснуті.
• Хвіст: короткий через повну сідловину, дуже широкий, пір'я дуже багато.
• Живіт: широкий, об'ємний, низький.
• Голова: маленька, округлена.
• Гребінь: простий, стоячий, низький, рівномірно має 5-6 зубчиків, не надто широкий, слідує лінії потилиці.
• Сережки середньої величини, округлені.
• Вушні мочки: червоні, середньої довжини.
• Дзьоб: сильний.
• Очі: від помаранчевого до чорного, в залежності від кольору оперення.
• Стегенце: тілесного кольору, вкрите пухнастим оперенням.
• Лапи: середньої довжини, без пір'я.

• За формою кремезніша, ніж півень.
• Спина: попри рясне оперення на шиї та сідлі ще помітна. Видно рівний вигин лінії голова-спина-хвіст.
• Хвіст: короткий, дуже широкий, весь покритий пір'ям. Найвища точка хвоста недалеко від кінчика хвоста.

• Кури Орпінгтон — на сільськогосподарському сайті АгроБеларусь.
• Розведення курей Орпінгтон [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.]