Олександр Орлов Орлов Олександр Олександрович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	8 вересня 1986(1986-09-08)  м. Донецьк, Українська РСР
Смерть	7 березня 2022(2022-03-07) (35 років)  Харків (Загинув смертю хоробрих у бою)
Поховання	м. Лозова, Харківська область
Національність	українець
Alma Mater	Інженерно-технічний факультет Академії внутрішніх військ МВС України (2013)
Псевдо	«Орел»
Військова служба
Роки служби	2007—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	Омега
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
Командир групи спеціального призначення (снайперів)
Нагороди та відзнаки

Олекса́ндр Олекса́ндрович Орло́в (1986—2022) — український військовослужбовець, підполковник Національної гвардії України, командир групи снайперів Окремого загону спеціального призначення «Омега» Східного оперативно-територіального об'єднання, який відзначився і загинув у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (посмертно, 2023)^[1].

Народився у Донецьку. Після навчання у гірничому технікумі працював шахтарем.

Весною 2007 року призваний на строкову військову службу, яку проходив у частині 3037 внутрішніх військ МВС України. З листопада 2007-го по червень 2008 року проходив військову службу за контрактом на посадах рядового та сержантського складу.

У липні 2008 року вступив на навчання до іженерно-технічного факультету Академії ВВ МВС України. 2013 року закінчив навчання та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство» та офіцерське звання «лейтенант». Продовжив службу в Донецьку вже у якості офіцера внутрішніх військ.

Навесні 2014 року не підтримав сепаратистів. Восени — командир бойової групи окремого загону спеціального призначення Східного ТУ НГУ. Сформував групу снайперів харківської «Омеги» та до своєї загибелі був її незмінним керівником, виконував складні завдання на передовій, спеціалізувався на боротьбі проти російських снайперів.

Повномасштабне вторгнення російської федерації підполковник Олександр Орлов зустрів у складі окремого загону спеціального призначення «Омега» Східного територіального управління Національної гвардії України. Його бойова група виконувала розвідувальні функції, зокрема на околицях Харкова.

26 лютого 2022 року під його керівництвом було захоплено російські вантажівки з боєприпасами до ТОС «Солнцепьок», екіпіровкою росгвардії та документами особового складу. 27 лютого його група брала участь у штурмових діях та знищенні російських спецпризначенців, які засіли у Харківський ЗШ № 134. 28 лютого підполковник Орлов з підлеглими взяли в полон двох російських військовослужбовців поблизу с. Кутузівка. 1 березня бойова група Олександра Орлова евакуювала з території, контрольованої противником, тіло загиблого офіцера Збройних Сил України. 2 березня Орлов та його побратими відбили захоплену росіянами РСЗВ «Смерч» та здійснили пуск ракет по позиціях противника. 5 березня нацгвардійці під час розвідувальних дій виявили рух колони противника поблизу селища Елітного та передали координати для її знищення.

Загинув 7 березня 2022 року від кульового поранення, відбиваючи напад російської диверсійно-розвідувальної групи ГРУ ГШ ЗС РФ на блок-пост «Роза Вітрів» у районі східної околиці Харкова.

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (6 грудня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[1].
• Орден «За мужність» II ступеня (17 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• Орден «За мужність» III ступеня (23 серпня 2018 року) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків
• Медаль «За військову службу Україні» (12 жовтня 2017 року) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків

• Підполковник Олександр ОРЛОВ. Той, чия сміливість надихає // Національна гвардія України. Герої України 2014—2024 / НГУ: авт.-упоряд. Валерія Агібалова. — Київ: Фенікс, 2024. — С. 182—185 : іл. ISBN 978-966-136-998-5
• Олександр Орлов // Книга Пам'яті органів системи МВС
• Орлов Олександр Олександрович на сайті ОЗСП «Омега»
• Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
• Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 238/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
• Указ Президента України від 12 жовтня 2017 року № 319/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
• Вулиці наших Героїв у Харкові

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.