Орешник
Тип	Балістична ракета середньої дальності
Походження	Росія
Історія використання
Оператори	Росія
Війни	Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Характеристики
Швидкість	12,300 км/год; (7,610 mph; 3.40 км/s)
Пускова платформа	РС-26 Рубіж

«Орєшнік» (з рос. Орешник, в укр. Горішник)^[1], — ймовірна російська балістична ракета середньої дальності (IRBM), яка, за даними українських військових, може розвивати швидкість понад 12 300 км/год^[2]. Ракета оснащена шістьма бойовими частинами, кожна з яких, як повідомляється, містить суббоєприпаси^[3]. Її характеризують як надзвичайно складну для перехоплення, хоча сучасні системи протиракетної оборони розроблені для протидії такому типу озброєння^[4][5]. Заступниця прес-секретаря Пентагону Сабріна Сінгх ідентифікувала «Орєшнік» як модифікацію ракети середньої дальності RS-26 «Рубєж».

Президент Росії Володимир Путін наголосив на стратегічній важливості «Орєшніка», заявивши 28 листопада 2024 року, що його серійне виробництво вже розпочалося^[6].

«Орєшнік», імовірно, був створений на основі ракети середньої дальності RS-26 «Рубєж», яка пройшла п'ять випробувальних запусків, але так і не надійшла на озброєння^[4]. За словами експертів, у конструкції «Орєшніка» ймовірно було прибрано один ступінь прискорювача з RS-26, що зменшило його дальність^[4].

Росія опирається на західне обладнання при виробництві ракетного комплексу середньої дальності «Орєшнік», так російський концерн «Созвєздіє», який розробляє та виготовляє засоби зв’язку та радіолектроніки ракети, використовує системи з ЧПК – Fanuc, Siemens, Haidenhain.^[7][8]

Перший підтверджений випадок бойового використання «Орєшніка» стався 21 листопада 2024 року під час російсько-української війни. Ракету було використано для атаки на підприємство «Південмаш» у Дніпрі^[9]. Спочатку українські звіти припускали, що під час атаки було застосовано міжконтинентальну балістичну ракету^[5]. Однак подальші оцінки ідентифікували зброю як «Орєшнік». Запуск було здійснено з території Астраханської області, ймовірно, з полігону Капустин Яр^[5].

Повідомлялося, що ракета була оснащена боєголовками з роздільними індивідуально керованими бойовими блоками (MIRV), про що свідчать неперевірені відеоматеріали^[5]. Згодом аналіз показав, що удар, можливо, не мав на меті знищення й міг бути політичною демонстрацією^[10]. За даними високопосадовців України, ракета була оснащена «холостими» боєголовками без вибухових речовин, що спонукало американських експертів назвати цей метод «дорогим способом завдати незначної шкоди»^[4][11].

Водночас директор Центру стратегічних і міжнародних досліджень зауважив, що навіть інертні боєголовки «Орєшніка» можуть спричиняти «значні руйнування» через кінетичну енергію, створену гіперзвуковою швидкістю^[12]. Зазначено, що запуск було здійснено по навісній траєкторії^[4]. Очевидці описували тривалі вибухи, які тривали до трьох годин^[13].

Як зазначає Defense Express, на одній із деталей ракети Орєшнік виявлено серійний номер та дату виробництва — 12 квітня 2017 року. Це підтверджує, що ракета, використана для удару по Дніпру, була виготовлена орієнтовно у 2017−2018 роках і, ймовірно, зберігалася на складі^[14].

За інформацією видання Forbes, ЗС РФ намагалися 6 лютого 2025 року повторно атакувати Україну «Орєшніком», але ракета впала на територію Росії.^[15] Пізніше, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спростував інформацію, та заявив що це лише припущення українського військового Кирила Сазонова.^[16]

Бойове оснащення «Орешника» з роздільними індивідуально керованими бойовими блоками (MIRV) відрізняє його від інших ракет з ядерним потенціалом, що використовуються проти України, роблячи його особливо складним для перехоплення існуючими засобами ППО України. За словами директора Центру стратегічних і міжнародних досліджень^[5], ця ракета рухається у верхніх шарах атмосфери, залишаючись недосяжною для українських систем протиповітряної оборони. Це унеможливлює її перехоплення за допомогою наявних українських систем. Водночас сучасні перехоплювачі, такі як Arrow 3 (Ізраїль) та SM-3 Block 2A (США), які не перебувають на озброєнні України, спеціально розроблені для боротьби з такими загрозами^[4][5].

Американські офіційні особи відзначили, що, попри свої передові характеристики, «Орєшнік» все ще залишається експериментальним. Хоча Путін наголошував на його гіперзвукових можливостях, за словами ряду військових експертів, ця зброя є радше адаптацією старих технологій, які вже багато років застосовуються у міжконтинентальних балістичних ракетах^[4]. На думку експерта з нерозповсюдження ядерної зброї Джеффрі Льюїса, жодна з технологій «Орешника» не є новаторською або революційною у розвитку звичайних озброєнь; радше це «набір старих технологій, зібраних у новій комбінації»^[4]. Експерт з питань оборони з Університету Осло припустив, що частка нових компонентів у ракеті не перевищує 10 %^[17]. Вважається, що Росія володіє лише обмеженою кількістю цих ракет^[18], що робить їх регулярне застосування проти України малоймовірним^[5].

Експерти зазначають, що влучність «Орєшніка», продемонстрована під час удару по Дніпру, є достатньою для доставки ядерного заряду, але недостатньою для звичайних боєприпасів^[4]. За словами Вільяма Альберке з Центру Генрі Л. Стімсона, «Якщо Росія працює над MIRV із точністю, придатною для звичайних боєприпасів, ми цього ще не бачили»^[4]. Інші експерти відзначають, що проблема влучності «Орєшніка» може бути частково вирішена через використання суббоєприпасів^[4].

• Балістична ракета середньої дальності
• UGM-73 Poseidon