Юлія Опарівська
Юлія Василівна Опарівська
Народилася	1899(1899) Сянок
Померла	26 липня 1944(1944-07-26) Завадка (Стрижівський повіт) ·вбивство
Поховання	Бонарівка
Громадянство	Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Польща
Національність	українка
Діяльність	вчителька
Конфесія	УГКЦ
Рід	Ганківські-Опарівські
Батько	Василь Ганківський
У шлюбі з	Опарівський Василь
Діти	Ярослава Бандера, Лев Опарівський

Ю́лія Васи́лівна Опарівська (Ганківська) (1899, Сянок — 26 липня 1944, Завадка) — українська вчителька, теща Степана Бандери.

Народилась в 1899 році в родині шкільного інспектора Василя Ганківського в місті Сянок (Польща)^[1].

У 1916 році одружилась з випускником Перемишльської гімназії, уродженцем села Бонарівка Василем Опарівським^[2].

Як стверджує Артур Бата, шлюб між Василем Опарівським і Юлією Ганківською було укладено в Покровській церкві села Бонарівка^[3]

14 вересня 1917 року в Сяноку в них народилась донька Ярослава — майбутня дружина лідера ОУН Степана Бандери^[4].

Згодом у подружжя народився син Лев (1918—1942) — студент-хімік, член ОУН^[5].

З початком визвольних змагань парох села Терепча біля міста Сянок о. Василь Опарівський в листопаді 1918 року долучився в ранзі сотника до УГА^[6]. Згодом став капеланом у 8-й Самбірській бригаді УГА. Помер 22 червня 1919 року в госпіталі УГА в Підгайцях від наслідків нещасного випадку, який стався при розриві польської протипіхотної гранати в селі Слов'ятин^[7].

Залишивсь вдовою, Юлія Опарівська відтоді більше ніколи не виходила заміж^[8].

З приходом польської влади в 1919 році Юлія Опарівська тривалий час не могла працевлаштуватися. Всередині 1920-х рр. вона влаштувалась вчителькою у початковій сільській школі села Завадка ^[5].

У 1928 році вона була присутня як почесний гість на освяченні будинку читальні товариства «Просвіта» в селі Бонарівка.

У Бонарівці пані вчителька була дуже шанованою особою:

«Юлію дуже любили в Бонарівці, бо вона була і вчителькою, і лікарем, і добрим порадником»^[9].

Однією з головних заслуг Юлії Опарівської була ініціатива щодо появи початкової школи в селі Петруша Воля на Замішанщині в 1930-х рр.^[9]

З початку Другої світової війни мусила переховуватись у селах Замішанщини від можливих репресій гестапо^[7].

27 листопада 1942 року на Кортумовій горі у Львові загинув її син, студент-хімік і член ОУН Лев Опарівський^[10].

Безпекова ситуація на Закерзонні погіршилась опісля початку 13 липня 1944 року Львівсько-Сандомирської операції^[11].

У середині липня 1944 року Юлія Опарівська вирішила спільно з членкинями ОУН на Закерзонні покинути Замішанщину і відійти в еміграцію на Захід^[12]. Однак 26 липня 1944 року, коли пакувала свої речі, її знайшли і вбили бойовики Армії Крайової в селі Завадка Стрижівського повіту^[12].

Тіло закатованої знайшли представники озброєної самооборони села Бонарівка того ж дня^[8].

27 липня 1944 року похована на сільському цвинтарі в Бонарівці. Чин похорону здійснив парох села Бонарівка, Короснянський декан УГКЦ Іван Клюфас. Могила збережена^[8].

В опублікованому 6 вересня 2024 року текстовому матеріалі та документальному репортажі^[13] на YouTube від «Суспільне Івано-Франківськ» під заголовком «Голод, винищувальні загони, УПА і репресії: історії зі Станіславівки, де живуть сім'ї депортованих із Закерзоння» історик Андрій Бойда згадував про епізод зі вбивством Юлії Опарівської як один із найчорніших епізодів у житті села Бонарівка в часи Другої світової війни^[12].

25 січня 2025 року в ході презентації документального фільму про німецьку колонію Августдорф, родич п. Юлії Іван Хом'як також згадував про цей епізод в історії замішанців^[6].

• Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття.  № 34 липень — грудень 2019 рік. С. 13—15.
• Бойда А. Родинні перекази, або вивчаючи родовід. Голос Покуття (Снятин), № 39. 3 жовтня 2014. С. 10.
• Бойда А. Родинні перекази, фільм і шкільний досвід: як це допомогло в статті про тещу Бандери. Блог Вікімедіа Україна, 11 лютого 2025. Процитовано 12 лютого 2025.
• Борчук С. Коляда І. Степан Бандера: кохання, родина. Штрихи до портрета: науково-популярний нарис. До 110-річчя від дня народження та 60-річчя трагічної загибелі. Історія в рідній школі. 2019. № 3. С. 26–30.
• Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин: Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
• Голей М. Втрачена земля / М. Голей, А. Голодинський ; упоряд., авт. передм. М. А. Мамчак. Снятин: Прут Принт, 2008. 68 с.
• Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
• Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.
• Пенкалюк С. Жук Ю. Голод, винищувальні загони, УПА і репресії: історії зі Станіславівки, де живуть сім'ї депортованих із Закерзоння. Суспільне Івано-Франківськ, 6 вересня 2024.
• Пенкалюк С. Полівчак Р. Як виник і зник Августдорф: історія колишньої німецької колонії на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Суспільне Івано-Франківськ, 25 січня 2025.
• Старух Я. Документи і матеріали. К.; Торонто: Літопис УПА, 2012. 1007 с.: іл. (Літопис УПА. Нова серія; т. 21).
• Bata A. Łuczaj M. Zamieszańcy: losy Rusinów na Pogórzu. Krosno: Krośnieńska Oficyna Wydawnicza, 2014. 208 s.