Онфим (народна версія грецького імені Анфимій) — новгородський хлопчик XIII століття, автор берестяних грамот і малюнків. Всього почерком Онфима написано 12 грамот: № 199–210 і 331, а крім того, йому належать кілька берестяних малюнків, не пронумерованих як грамоти, бо вони не містять тексту. Основна маса його грамот і малюнків знайдена 13-14 липня 1956

У виданні «Новгородські грамоти на бересті»^[1] грамоти Онфима № 199–210 і малюнки без тексту здобули стратиграфічне датування приблизно 1224 -1234 рр.. Однак у 1996 році було встановлено, що знайдена пізніше грамота № 331, такого ж навчального характеру, також написана дуже характерним почерком Онфима, між тим вона датована по шарах 1268-1299 рр.. Перевірка археологічної документації дозволила встановити, що всі грамоти і малюнки можна віднести до проміжного ярусу: 1234-1268 рр..

Мабуть, Онфим всі свої грамоти й малюнки (крім, можливо, № 331) одночасно втратив, завдяки чому вони були знайдені разом.

Основна маса грамот Онфима — навчальні записи. Букви у виконанні Онфима виглядають досить чітко, не схоже, що він освоює їх вперше. В. Л. Янін припускає, що його вправи — закріпляючі при переході з цери (воскової таблички) на бересту, писання на якій вимагало спеціальних навичок. Одна з грамот Онфима являє собою денце берестяного туєса, яке нерідко давали дітям для вправ (знайдені подібні грамоти інших безіменних учнів). Три рази він виписує повну абетку, потім після неї йдуть склади: ба ва га да жа за ка… бе ве ге де же зе ке.. би ви ги ди жи зи ки… Це класична форма навчання грамоті («буки-аз — ба»), відома ще в Стародавній Греції і яка проіснувала до XIX століття.

Онфима також учили різним стандартним текстам. Наприклад, грамота № 199 містить традиційну формулу початку листа: «Поклоно ѿ Онѳима ко Данилѣ» (Данил — це, можливо, інший хлопчик, навчався разом з Онфимом; А. В. Арциховський припускає, що грамота № 201, почерк якої дуже схожий, але має не дуже чіткі відмінності в деяких буквах, написана не Онфимом, а Данилом). У грамоті № 203 Онфим записує молитовну формулу, яка могла служити і підписом: «Г(оспод)и помози рабу своѥму Онѳиму». Грамота № 202 містить, ймовірно, навчальний зразок ділової записки: «На Домитрѣ возѧти доложзикѣ», тобто «Стягнути з Дмитра довжки». Нарешті, в ряді грамот (206, 207, 331, можливо, 208) Онфим виписує різні короткі фрагменти зі Слідуваної Псалтирі, тут же їх кидаючи або «переходячи» в інший текст.

Записи Онфима — цінне свідчення початкової освіти на Русі. З лінгвістичної точки зору цікаво, що в текстах Онфимом не використовує букв Ъ і Ь (замінюючи їх на О і Е), хоча в виписаних їм абетках вони є; таким чином, під час навчання так званої «побутовій системі» письма, учень освоював і повний інвентар алфавіту, щоб швидше навчитися читати книжкові тексти.

У хвилину відпочинку від занять Онфим звертається до малюнків. На невмілих, але по-своєму виразних картинках ми бачимо коней, воїнів у шоломах і плащах, сцени бою, стріли в польоті, вершника, який уражує ворога. Під цим вершником Онфим, який мріяв сам стати воїном, підписав своє ім'я: «Онѳиме». Представляв він себе і в образі казкового звіра, підписавши під його зображенням: «Ѧ звѣре». Під іншим чоловічком він підписує: «Павле».

Це одні з найдавніших відомих дитячих малюнків.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2020)