Онуфрій (Легкий)
Митрополит Онуфрій на Харківському соборі 2014 року.
Митрополит Харківський і Богодухівський
з 8 травня 2012
Церква:	РПЦвУ
Попередник:	Никодим (Руснак)
архієпископ Ізюмський, вікарій Харківської єпархії (до 20 травня 2007 — єпископ )
22 квітня 2000 — 8 травня 2011
Церква:	РПЦвУ (УПЦМП)
Попередник:	вікаріатство засновано
Наступник:	Єлисей (Іванов)
Альма-матер:	Київська духовна академія
Науковий ступінь:	доктор богослов'я
Діяльність:	священник
Тезоіменитство:	28 липня
Ім'я при народженні:	Олег Володимирович Легкий
Народження:	27 березня 1970(1970-03-27) (54 роки) Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Священство:	4 жовтня 1992
Чернецтво:	20 квітня 2000
Єп. хіротонія:	22 квітня 2000
Нагороди:
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира (РПЦ)

Митрополит Онуфрій (справжнє ім'я Олег Володимирович Легкий; 27 березня 1970, Ходорів, Львівська область) — архієрей Української Православної Церкви (УПЦ), митрополит Харківський і Богодухівський.

Народився 27 березня 1970 в Ходорові в сім'ї священника Володимира Легкого.

У 1986 закінчив музичну школу за класом фортепіано, у 1987 — середню школу і почав працювати експедитором у Львівському єпархіальному управлінні РПЦ.

У вересні 1989 переїхав зі Львова до Харкова разом із митрополитом Никодимом (Руснаком), а в жовтні почав працювати в Харківському єпархіальному управлінні РПЦ на тій самій посаді.

28 серпня 1990 висвячений митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом (Руснаком) у диякона. 4 жовтня 1992 висвячений у сан ієрея. У 1993 закінчив Одеську духовну семінарію. У цьому ж році возведений у сан протоієрея. У 1998 закінчив Київську духовну академію РПЦвУ (УПЦМП).

Керував будівництвом храму-пам'ятника на честь 2000-річчя Різдва Христового в Харкові.

17 квітня 2000 постановою синоду РПЦвУ (УПЦМП) створено Ізюмське вікаріатство Харківської єпархії УПЦМП.

20 квітня 2000 року в храмі прп. Феодосія Печерського Києво-Печерської Лаври пострижений у чернецтво з ім'ям Онуфрій, на честь священномученика Онуфрія (Гагалюка). 21 квітня 2000 року Володимиром Сабоданом возведений у сан архімандрита, наречений в єпископа Ізюмського, вікарія Харківської єпархії УПЦМП.

22 квітня 2000 в трапезному храмі Києво-Печерської Лаври хіротонізований у сан єпископа. 8 липня 2003 у Християнській богословській академії у Варшаві захистив магістерську дисертацію «Харківська єпархія (1850—1992 рр.). Історико-канонічне дослідження».

2003 року отримав обов'язки намісника Свято-Покровського чоловічого монастиря РПЦву (УПЦ МП) в Харкові. У 2004 став член-кореспондентом Міжнародної кадрової академії.

20 травня 2007 возведений у сан архієпископа митрополитом Київським РПЦвУ Володимиром (Сабоданом).

20 червня 2008 отримав звання почесного громадянина міста Харкова^[1]. 27 листопада 2009 отримав учений ступінь почесного доктора Харківського національного університету внутрішніх справ.

16 вересня 2011 призначений тимчасовим керуючим Харківською єпархією РПЦвУ^[2].

8 травня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) призначений архієпископом Харківським і Богодухівським^[3].

20 липня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) призначений ректором Харківської духовної семінарії.^[4].

25 серпня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) затверджений на посаді настоятеля Свято-Покровського чоловічого монастиря в Харкові^[5].

23 листопада 2013 року возведений у сан митрополита.

22 листопада 2020 року освятив храм РПЦвУ (УПЦ МП) у Харкові.^[6]

• Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня
• Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня

• Орден преподобного Нестора Літописця I ступеня
• Ювілейна медаль «Різдво Христове — 2000» I ступеня

• Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини II ступеня Польської православної церкви.

• Орден «За заслуги» II ступеня (2 жовтня 2009 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 210-річчя заснування Харківської єпархії Української православної церкви^[7].
• Орден «За заслуги» III ступеня (30 вересня 1999) — за вагомий особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві та з нагоди 200-річчя Харківської єпархії^[8].
• Відзнака Президента України — Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011 року)^[9].
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (9 листопада 2001) — за вагомий особистий внесок у духовне відродження України, активну благодійну діяльність, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві^[10]
• Відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України» (14 жовтня 2009 року)
• Почесна грамота Харківської міської ради (23 січня 2008 року^[11]

• «За заслуги» I ступеня Академії пожежної безпеки (17 жовтня 2003)
• Ювілейна відзнака «15 РОКІВ Інституту підготовки юридичних кадрів для служби безпеки України Національної Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» (22 серпня 2009)

Має брата Яромира Легкого, який працює секретарем-референтом Харківського єпархіального управління та у 2010 році був обраний депутатом Харківської міської ради VI скликання. Його полісмени неодноразово зупиняли на його автівці у стані сп'яніння. Щодо нього виносилися судові ухвали: накладання штрафу та позбавлення прав за кермування у нетверезому стані. У січні 2021 року, будучи в нетверезому стані, спровокував у Харкові ДТП з потерпілими.^[12][13][14]