Микола Омелюсік | ||||
---|---|---|---|---|
![]() ![]() ![]() | ||||
![]() | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 7 (19) травня 1889 с. Ставки, Полісся, ![]() | |||
Смерть | 6 серпня 1990 (101 рік) Філадельфія, ![]() | |||
Псевдо | «Шпак», «Поліщук» | |||
Військова служба | ||||
Роки служби | ![]() ![]() 1943—1945 | |||
Приналежність | ![]() | |||
Вид ЗС | ![]() ![]() ![]() | |||
Рід військ | піхота, артилерія | |||
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна Друга світова війна | |||
Командування | ||||
командир гарматної бригади в армії УНР (1918) | ||||
Нагороди та відзнаки | ||||
|
Микола Степанович Омелюсік (псевдо: «Поліщук») (7 (19) травня 1889, с. Ставки Полісся[1] — 6 серпня 1970, Філадельфія, США) — український військовий діяч, генерал-хорунжий (в еміграції) армії УНР.
Народився на Поліссі у селянській родині. Родом з Гродненської губернії, православного віросповідання.
Загальна освіта — початкова, домашня.
У 18-ти річному віці, у вересні 1907 року, добровільно поступив на військову службу, склавши іспити по наукам в обсязі загальної середньої освіти. Прослуживши 2 роки та здобувши унтер-офіцерське звання, у серпні 1909 року поступив в Іркутське військове училище, навчання в якому закінчив з відзнакою у серпні 1912 року та отримав офіцерський чин підпоручика (зі старшинством з 06.08.1911)[2]. Був направлений на службу в 53-й піхотний Волинський полк, займав посаду молодшого офіцера 15-ї роти.
Учасник Першої світової війни.
На початку війни був переведений до 11-ї артилерійської бригади 11-ї піхотної дивізії, у складі якої брав участь в бойових діях на Південно-Західному фронті.
Під час війни був підвищений в чині до поручика, потім до штабс-капітана. В лютому 1917 року одержав чин капітана (зі старшинством з 27.12.1916)[3]. Був нагороджений п’ятьма бойовими орденами Російської імперії.
З кінця 1917 року — командир гарматної бригади в армії УНР. У травні 1919 року спільно з отаманом Володимиром Оскілком формував Волинську групу та 4-ту Холмську дивізію. З червня 1919 року — черговий отаман штабу Волинської групи (командир генерал В. Петрів), яка брала участь в боях на польському і більшовицькому фронтах. Влітку і восени 1920 року — у Діючій армії УНР.
Після інтернування армії УНР у листопаді 1920 року, перебував у таборі «Каліш».
У роки Другої світової війни — учасник українського руху Опору. З травня 1943 року — в Українській Повстанській Армії. Очолював оперативний відділ Штаб Військової Округи «Заграва», з серпня 1943 року — начальник оперативного відділу Крайового Військового Штабу УПА-Північ.
Урядом УНР у вигнанні підвищений у ранзі до генерал-хорунжого.
Після 1945 року переїхав до Аргентини, але згодом емігрував до США. Помер у Філадельфії.
Автор нарису «УПА на Волині в 1943 році».
Російської імперії:
- Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913)
- Орден Святої Анни 4-го ступеню з написом «За хоробрість» (ВН від 04.01.1915, стор. 18)
- Орден Святого Станіслава 3-го ступеню з мечами та бантом (ВН від 13.02.1915, стор. 23)
- другий Орден Святого Станіслава 3-го ступеню з мечами та бантом (ВН від 31.08.1915, стор. 17)
- Орден Святого Станіслава 2-го ступеню з мечами (ВН від 25.09.1915, стор. 16)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеню з мечами та бантом (ВН від 22.10.1916, стор. 44)
- ↑ Життєва епопея полковника «Шпака». Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ (рос.) Офицеры РИА // Иркутское военное училище. Выпускники: — выпуск 1912 года (ВП от 06.08.1912, стр. 83). [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Див. Височайший Наказ від 03.02.1917, сторінка 10.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- (рос.) Памяти героев Великой войны 1914—1918 гг. // Список (по старшинству в чинах) генералам, штаб- и обер-офицерам и классным чиновникам 53 пехотного Волынского Генерал-Фельдмаршала Великого Князя Николая Николаевича полка (к 1-му января 1914 года); стр. 42: — Николай Степанович Омелюсик. [Архівовано 30 червня 2021 у Wayback Machine.]
- (рос.) Памяти героев Великой войны 1914—1918 гг. // Омелюсик Николай. [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.]
- (рос.) Онлайн библиотека «Царское Село» // Высочайшие Приказы по Военному Ведомству Российской Империи за 1912—1917 гг. [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Наші в Аргентині [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]
![]() |
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() |
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Капітани (РІА)
- Полковники (УНР)
- Полковники УПА
- Народились 19 травня
- Народились 1889
- Померли 6 серпня
- Померли 1990
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня з мечами та бантом
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
- Нагороджені медаллю «У пам’ять 300-річчя царювання дому Романових»
- Кавалери Воєнного Хреста (УНР)
- Генерали УНР
- Вояки Української повстанської армії
- Російські військовики Першої світової війни
- Учасники Другої світової війни