| Олесь Янчук | |
|---|---|
 На врочистому заході на честь 75-річчя Івана Миколайчука (2016) | |
| Колишній Голова Національної спілки кінематографістів України | |
| Ім'я при народженні | Янчук Олександр Спиридонович |
| Дата народження | 29 вересня 1956 (68 років) |
| Місце народження | Фастів, Київська область, Українська РСР |
| Громадянство |  Україна |
| Професія | режисер, продюсер, сценарист |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого  |
| Роки активності | 1989 — зараз |
| IMDb | ID 0945902 |
| Нагороди та премії | |
  Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва | |
| Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва | |
 Олесь Янчук у Вікісховищі | |
Оле́сь Янчу́к (ім'я при народжені Янчук Олександр Спиридонович; нар. 29 вересня 1956, Фастів, Київська область) — український режисер, продюсер, сценарист, Народний артист України[1].
З 1 квітня 2014 року — директор Кіностудії ім. Олександра Довженка[2]. З 28 серпня 2017 року по 2023 рік був головою НСКУ[3].
Життєпис
З 1964 по 1974 роки навчався у школі № 9 міста Фастів. Навчався у Київському фотоучилищі. У 1976 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет журналістики. У 1979 році був зарахований до творчої майстерні Юрія Лисенка і Аркадія Народицького на Кінорежисерський факультет Київського тетрального інституту імені Карпенка Карого.
У 1984 році захистив диплом картиною «Випадок у ресторані» за оповіданням В. Шукшина.
З 1984 по 1989 роки асистент режисера на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка.
У 1989 році дебютував як режисер — постановник у короткометражному фільмі «В далеку путь».
11 вересня 1998 року присвоєно звання Заслужений діяч мистецтв України[4], а з
10 вересня 2008 року присвоєно знання Народний артист України[5].
1 квітня 2014 року став директором Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка[2].
28 серпня 2017 року на XIV Позачерговому з'їзді Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) Олеся Янчука обрано головою Спілки[3].
Лавреат Премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (2020)[6] у номінації «Твори кіномистецтва військової тематики» — як режисер фільму «Таємний щоденник Симона Петлюри».
Фільмографія
Режисер
- Повнометражні художні фільми
- Погань (1990, 2-й режисер)
- Голод-33 (1991)
- Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені (1995)
- Нескорений (2000)
- Залізна сотня (2004)
- Владика Андрей (2008)
- Таємний щоденник Симона Петлюри (2018)[7][8]
- Короткометражні фільми
- Випадок у ресторані (1984)
- В далеку путь (1989)
- Документальні фільми
- Музей Степана Бандери у Лондоні (2006, документальний фільм)
- Маленькі бойки (2012, документальний фільм)
- Українське Різдво у Ватикані (2013, документальний фільм)
Продюсер
- Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені (1995)
- Нескорений (2000)
- Казка про гроші (2017)
Сценарист
- Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені (1995)
- Владика Андрей (2008)
Примітки
- ↑ 29 вересня — цей день в історії світового кіно [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.]. kinokolo.ua, 29.09.2006
- ↑ а б Олесь Янчук переміг у конкурсі на посаду генерального директора кіностудії імені Довженка [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.]. Детектор медіа, 23 березня 2019
- ↑ а б Національну спілку кінематографістів очолив режисер Олесь Янчук. Детектор медіа. 29.08.2011. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 29.08.2017.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1014/1998 «Про присвоєння почесних звань України працівникам Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка, м. Київ», 11.09.1998. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2008.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 821/2008 «Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва», 10.09.2008. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Визначено лауреатів премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в 2020 році. mil.gov.ua. 2 листопада 2020. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ «Таємний щоденник Симона Петлюри» екранізують «довженківці». Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
- ↑ Як недолугі костюми здатні зіпсувати історичний фільм. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
Посилання
- Олесь Янчук на сайті KinoFilms.ua
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | Freebase: /m/0gmldch · J9U: 987008729710805171 · LCCN: n2015030762 · MAK: 9811516317905606 · VIAF: 315984740 |
| Художні |
| ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Документальні | Музей Степана Бандери у Лондоні (2006) · Маленькі бойки (2012) · Українське Різдво у Ватикані (2013) | ||||
|
Це незавершена стаття про українського кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 29 вересня
- Народились 1956
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Народні артисти України
- Заслужені діячі мистецтв України
- Олесь Янчук
- Уродженці Фастова
- Радянські сценаристи
- Радянські кінорежисери
- Українські сценаристи
- Українські кінорежисери
- Українські кінопродюсери
- Члени Української кіноакадемії
- Керівники Кіностудії ім. Довженка