Олена Бродовська-Кубіч
Helena Brodowska-Kubicz
Народилася	15 березня 1914(1914-03-15) Острувек-Подиський
Померла	6 березня 2003(2003-03-06) (88 років) Лодзь
Поховання	Католицьке кладовище на вулиці Огродова в Лодзіd
Країна	Республіка Польща
Діяльність	історикиня
Alma mater	Лодзький університет
Галузь	гуманітарні науки
Заклад	Лодзький університет
Посада	викладач університету
Вчене звання	професор
Нагороди	праведник народів світу (15 травня 1991)
Олена Бродовська-Кубіч у Вікісховищі

Олена Бродовська-Кубіч (пол. Helena Brodowska-Kubicz; 15 березня 1914(19140315), Острувек-Подиський — 6 березня 2003, Лодзь) — народний активіст, дослідник історії Польщі у XIX—XX століття, солдат Хлопських батальйонів.

Народилася в бідній селянській сім'ї. Закінчила початкові школи в Ґарбатувці та Цицєві, потім навчалася у вчительській семінарії в Холмі. Закінчивши її, працювала в Школі підготовки сільських домогосподарок у Красеніні біля Любліна. У 1937–1939 рр. вивчала соціальну педагогіку під керівництвом Олени Радлінської у Вільному польському університеті у Варшаві, паралельно працюючи в притулку для матерів із позашлюбними дітьми. 1939 року вона захищала колегію на основі твору «Ядвіга Дзюбінська як засновниця народних сільськогосподарських шкіл у Польщі».

На початку війни вступила до Селянської організації свободи «Racławice». У 1940–1941 рр. залишилася в Люблінській губернії, де входила до громадської трійки Селянської партії «Рох» і служила в Хлопських батальйонах. Проводила таємне навчання, викриття якого змусило її тікати до втечі у Варшаву, куди вона прибула восени 1941 року. Там вона продовжила проводити таємні навчання за курсом Вільного польського університету. Разом із цим займалася розповсюдженням підпільних видань і формуванням Хлопських батальйонів. Також брала участь у допомозі Євреям. Після поразки Варшавського повстання, перетнувши річку Віслу, вона вирушила до Любліна.

У 1944–1945 рр. була керівником кооперативної школи, яку власноруч започаткувала у Сьверчуві. 1945 року відновила навчання в галузі соціальної педагогіки в Лодзькому університеті, який закінчила 1946 року. Того ж року почала працювати асистентом на кафедрі соціальної педагогіки в Лодзькому університеті. 1949 року під керівництвом Олени Радлінської захистила докторську дисертацію за темою «Сільськогосподарське товариство Грубешова», після чого пройшла наукове стажування в СРСР (1949–1950). У 1950–1954 рр. була деканом у Вищій педагогічній школі. З 1954 року працювала в Лодзькому університеті на кафедрі історії. 1956 року була підвищена до посади доцента. У 1958–1962 рр. була доцентом Кафедри історії недавньої Польщі, а у 1962–1972 рр. — доцентом Кафедри з історії села та народного руху (з 1968 року — асоційований професор). З 1974 року керувала роботою Міждисциплінарної науково-дослідної групи структур і соціальних змін у польському селі. 1979 року була призначена професором, а 1984 року пішла на пенсію. Похована на Католицькому кладовищі на вулиці Огродова в Лодзі. Крім наукових робіт (понад 130, враховуючи 4 монографії) опублікувала мемуари «З селянської галявини»^[1].

• Хрест Грюнвальда III-го класу^[2]
• Хрест Хоробрих (два рази)
• Золотий Хрест Заслуги із Мечами (1965)
• Золотий Хрест Заслуги (1969)
• Хрест Хлопських Батальйонів
• Кавалерійський Орден Відродження Польщі (1973)
• Офіцерський Орден Відродження Польщі (1983)
• Медаль Едукаційної Комісії (1979)
• Титул Праведника народів світу (1991)^[3].

• Słownik biograficzny działaczy ruchu ludowego. Makieta (opracowanie redakcyjne Józef Dancygier i inni), Warszawa 1989, s. 52–53 (z fotografią)
• Wojtas, Marian (1998). Słownik biograficzny żołnierzy Batalionów Chłopskich: IV Okręg Lublin. Lublin: Stowarzyszenie Byłych Żołnierzy Batalionów Chłopskich. с. 71. ISBN 83-85223-60-6.
• Współcześni uczeni polscy. Słownik biograficzny, tom I: A–G (redaktor naukowy Janusz Kapuścik), Warszawa [1998], s. 167—168 (z fotografią)
• Prof. zw. dr Helena Brodowska-Kubicz, [w:] baza «Ludzie nauki» portalu Nauka Polska (OPI) [online] [dostęp 2019-08-14].