| Микола Озеров Микола Володимирович Озеров | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 листопада 1977 м. Генічеськ, Херсонська область | |
| Смерть | 21 вересня 2022 (44 роки) м. Ямпіль, Донецька область | |
| Поховання | м. Стрий | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Крим» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
| Рота вогневої підтримки 65-го окремого батальйону територіальної оборони | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Микола Володимирович Озеров (позивний «Крим»; нар. 24 листопада 1977 в Генічеську - пом. 21 вересня 2022 в Ямполі, Донецька область) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно, 2022).
Життєпис
Народився 24 листопада 1977року в місті Генічеську Херсонської області. По закінченню школи в рідному місті вступив до Київського університету цивільної авіації на факультет «експлуатація авіаційної наземної техніки», де здобув кваліфікацію інженер-механік.
Закінчивши університет у 2000 році, отримав направлення на військову службу до військової частини А 2847 міста Теребовля на посаду начальника служби пального. Згодом частину розформували і свою службу Микола Озеров з 2004 року продовжив у місті Стрию. В 2013 році став на посаду заступника командира з тилу у званні «майор», а з часом отримав чергове звання «підполковник». 25 років від лейтенанта до підполковника віддав себе військовій справі.
У 2014-2015 рр. брав участь у боях за Донецький аеропорт у складі зведеного підрозділу Повітряних сил «Дика качка». Попри посаду заступника з тилового забезпечення, брав участь у ближніх оборонних боях, через що включений до списку сталевих «Кіборгів». У 2016-2020 роках продовжив участь в АТО-ООС на Донеченні у складі 223 зенітно-ракетного Теребовлянського полку (223 зенітно-ракетний полк імені Січових Стрільців ПВК Захід).
У 2020 році звільнений в запас у званні підполковник.
З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно повернувся з-за кордону та вступив до лав 65 батальйону Стрийської ТРО на посаду Командир роти вогневої підтримки. Разом зі свої побратимами брав участь у боях на Полтавщині, Сумщині, Харківщині та Донеччині.
Крім зразкового виконання безпосередніх службових обов’язків за посадою, від березня 2022 року за час служби в підрозділі, що перебував на лінії зіткнення з противником, зумів створити, навчити, злагодити, а пізніше і вміло керувати окремою ротою у складі батальйону. Виконував завдання, штурмові та розвідувальні дії в зоні відповідальності підрозділу.
Під час штурму селища Ямпіль Донецької області особисто керував підрозділами під час бою та передував у перших рядах штурму. Загинув 21 вересня від кулі ворожого снайпера.
Похорон відбувся 25 вересня 2022 в місті Стрий. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [1][2].
Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.
Примітки
- ↑ Указ Президента України № 783/2022 від 17 листопада 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Садловська, Катерина (26 вересня 2022). У Стрию попрощалися з захисниками Миколою Озеровим та Владиславом Стасівим. Суспільне Львів. Архів оригіналу за 18 травня 2023. Процитовано 6 лютого 2025.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |