Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. ОПЕК — Вікіпедія
ОПЕК — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Не плутати з APEC.
ОПЕК
англ. OPEC
фр. OPEP
ісп. OPEP
аст. OPEP
кат. OPEP
окс. OPEP
порт. OPEP
гал. OPEP
п'єм. OPEP
рос. ОПЕК
біл. АПЕК
серб. OPEK
серб. ОПЕК
есп. OPEL
їд. אפעק
урду اوپیک
араб. أوبك
русин. ОПЕК
кит. 油组
кит. 油組
монг. ОПЕК
кирг. ОПЕК
карач.-балк. ОПЕК
каз. МЭЕҰ
каз. MÉEU
каз. مەيەۇ
груз. ოპეკი
грец. ΟΠΕΚ
башк. ОПЕК
афр. OPUL
амх. ኦፔክ
араг. OPEP
ідо ONEP
вірм. ՆԱԵԿ
івр. אופ״ק
ірл. ETOP
перс. اُپِک
гінді ओपेक
баск. LPEE
кит. 欧佩克
кит. 歐佩克 Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартира ОПЕК у Відні
АбревіатураОПЕК
Типміжнародна організація
група захисту інтересів
міжурядова організація
картель Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано14 вересня 1960[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Багдад Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьнафтова промисловість Редагувати інформацію у Вікіданих
Країнаміжнароднийd Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираВнутрішнє місто (48°12′51″ пн. ш. 16°21′57″ сх. д. / 48.2143° пн. ш. 16.3659° сх. д. / 48.2143; 16.3659) Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційні мовиарабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Продукціянафта Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіс головипрезидент ОПЕКd Редагувати інформацію у Вікіданих
Генеральний секретарHaitham al-Ghaisd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартнерствоМіжнародна організація цивільної авіації[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайт: opec.org Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: ОПЕК у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) (англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries, OPEC) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами цієї організації є країни, чия економіка залежить від доходів з експорту нафти.

Загальна інформація

Станом на квітень 2020 року членами ОПЕК є 12 країн[4]:

Основна мета організації — координація та уніфікація нафтової політики країн-членів організації з тим, щоб забезпечити справедливі та стабільні ціни на нафту на світовому ринку, ефективне економічно обґрунтоване і регулярне постачання нафти країнам-споживачам, а також забезпечити інвесторам, які вклали свій капітал в розвиток нафтовидобувної галузі, справедливу прибутковість вкладень.

Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих покладів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79 % світових запасів нафти та 44 % видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком[6]. Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8 % та 14,8 % відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі[7]. Однак, уже у 2003 році, побоювання, що в ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що її вплив на ціну нафти почне скорочуватися[8][9].

Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі міністрів нафти її країн-членів, з 1965 року розташована у Відні[10].

ОПЕК+

ОПЕК+ — це домовленість, яка охоплює не тільки країни-члени картелю, але й низку інших: Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Казахстан, Малайзію, Оман, Південний Судан, Росію та Судан[11].

У 2021 році Міністерський моніторинговий комітет ОПЕК+ (JMMC) схвалив призначення міністра нафтових ресурсів Нігерії спеціальним представником по роботі з країнами Африки[12].

Історія

Баланс експорту та імпорту нафти за країнами світу

ОПЕК як постійна міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1976—1994). У 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. У 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем.

Штаб-квартира ОПЕК спочатку розташовувалася у Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).

Мета ОПЕК — координація діяльності й вироблення загальної політики щодо видобутку нафти серед країн — учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільного постачання нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.

Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах ухвалюються рішення про дії для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку ухвалюються на конференціях ОПЕК.

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40 % від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.

Нафтове ембарго 1973 року

Ембарго на постачання нафти у 1973 почалося після підтримки Сполученими Штатами і Західною Європою Ізраїлю у Війні Судного дня. Саудівська Аравія та Іран очолили тих, хто був обурений західною підтримкою Ізраїлю. Іран припинив постачання нафти до Сполучених Штатів та Західної Європи. Крім того, король Саудівської Аравії Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд ввів нафтове ембарго проти Заходу. Внаслідок цього, ціни на нафту в США піднялася з 3 доларів за барель до 12 доларів за барель, розпочалося нормування пального[джерело?].

Інцидент із заручниками у 1975

21 грудня 1975 року Ахмед Закі Ямані Саудівської Аравії, Джамшид Амузеґар Ірану та інші міністри нафти країн ОПЕК були взяті в заручники під час піврічної конференції у Відні, Австрія. Напад, у результаті якого загинули троє не міністрів, організувала команда з шести осіб на чолі з венесуельським терористом «Шакалом Карлосом», до якої входили Габріеле Крохер-Тідеманн і Ганс-Йоахім Кляйн. Самоназвана група «Рука арабської революції» оголосила своєю метою звільнення Палестини. Карлос планував захопити конференцію силою та утримувати за викуп усіх одинадцятьох присутніх на ній міністрів нафти, окрім Ямані та Амузегара, яких мали стратити.[13]

Карлос організував автобусні та авіаперевезення для своєї команди та 42 із 63 заручників із зупинками в Алжирі та Триполі, плануючи зрештою вилетіти в Багдад, де Ямані й Амузеґара мали вбити. В Алжирі було звільнено всіх 30 неарабських заручників, за винятком Амузеґара. Інші заручники були звільнені під час наступної зупинки в Триполі перед поверненням до Алжиру. Коли залишилося лише 10 заручників, Карлос провів телефонну розмову з президентом Алжиру Хуарі Бумедьєном, який повідомив Карлосу, що смерть міністрів нафти призведе до нападу на літак. Мабуть, Бумедьєн також запропонував Карлосу притулок і, можливо, фінансову компенсацію за невиконання завдання. Карлос висловив жаль, що не може вбити Ямані та Амузеґара, після чого він і його товариші покинули літак. Всі заручники та терористи змогли вийти із ситуації через два дні після її початку.[14]

Через деякий час після нападу спільники Карлоса розповіли, що операцією керував Ваді Хаддад, засновник Народного фронту звільнення Палестини. Вони також стверджували, що ідея та фінансування надійшли від арабського президента, яким, як вважають, був Муаммаром Каддафі з Лівії, що є членом ОПЕК. Другі бойовики Бассам Абу Шаріф і Кляйн стверджували, що Карлос отримав і зберігав у себе викуп від 20 до 50 мільйонів доларів США від «арабського президента». Карлос стверджував, що Саудівська Аравія заплатила викуп від імені Ірану, але гроші були «спрямовані за маршрутом та втрачені під час революції».[15][16] Його було схоплено в 1994 році, і він відбуває довічне ув'язнення за щонайменше 16 інших вбивств.[17]

2021: суперечка між Саудівською Аравією та Еміратами

У липні 2021 року Об'єднані Арабські Емірати, член ОПЕК+, відхилили запропоноване Саудівською Аравією восьмимісячне продовження обмеження видобутку нафти, яке було запроваджене через COVID-19 та зниження споживання нафти.[18][19] Минулого року ОПЕК+ скоротила видобуток нафти, що становило еквівалент близько 10 % попиту на той час. ОАЕ попросили збільшити максимальну кількість нафти, яку група визнає країною-виробником, до 3,8 мільйона барелів на день порівняно з попередніми 3,2 мільйонами барелів. Компромісна угода дозволила ОАЕ збільшити максимальний видобуток нафти до 3,65 млн барелів на добу.[20]

Згідно з умовами угоди, Росія також збільшить свій видобуток з 11 мільйонів барелів до 11,5 мільйона до травня 2022 року. Усі члени організації збільшуватимуть видобуток на 400 000 барелів на добу щомісяця, починаючи з серпня, щоб поступово компенсувати попередні скорочення, спричинені пандемією COVID.[21] Цей компроміс, досягнутий завдяки тому, що Саудівська Аравія пішла назустріч Об'єднаним Арабським Еміратам, підкреслив єдність ОПЕК+. Міністр енергетики ОАЕ Сухейл Аль-Мазруї подякував Саудівській Аравії та Росії за сприяння діалогу, який привів до угоди. Він заявив: «ОАЕ віддані цій групі й завжди будуть працювати з нею». З боку Саудівської Аравії міністр енергетики принц Абдулазіз бін Салман наголосив на досягненні консенсусу та заявив, що угода зміцнює зв'язки ОПЕК+ і забезпечує її спадкоємність.[22]

2022: Скорочення видобутку нафти

У жовтні 2022 року ОПЕК+ на чолі з Саудівською Аравією оголосила про значне скорочення обсягів видобутку нафти, щоб допомогти Росії.[23][24] У відповідь президент США Джо Байден пообіцяв «наслідки» і заявив, що уряд США «переоцінить» давні відносини США з Саудівською Аравією.[25] Роберт Менендес, голова Комітету із закордонних справ Сенату США від Демократичної партії, закликав заморозити співпрацю з Саудівською Аравією та продаж зброї до неї, звинувативши королівство в тому, що воно допомагає Росії підтримувати війну з Україною.[26]

Міністерство закордонних справ Саудівської Аравії заявило, що рішення ОПЕК+ було «суто економічним» і ухвалене одноголосно всіма членами організації, відкинувши тиск з метою змінити свою позицію щодо російсько-української війни в ООН.[27][28] У відповідь Білий дім звинуватив Саудівську Аравію в тому, що вона чинила тиск на інші країни ОПЕК, щоб вони погодилися на скорочення видобутку, деякі з яких вважають, що їх змусили, заявивши, що Сполучені Штати надали саудівському уряду аналіз, який показав, що для цього не було жодних ринкових підстав. Речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі заявив, що уряд Саудівської Аравії знав, що це рішення «збільшить російські доходи та притупить ефективність санкцій» проти Москви, відкинувши заяву Саудівської Аравії про те, що цей крок був «суто економічним».[29][30] Згідно з повідомленням в The Intercept, джерела та експерти заявили, що Саудівська Аравія прагнула ще більших скорочень, ніж Росія, мовляв, наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман хоче вплинути на вибори в США 2022 року на користь Республіканської партії та президентські вибори в США 2024 року на користь Дональда Трампа.[31] На противагу цьому, саудівські офіційні особи стверджують, що їхнє рішення про скорочення видобутку нафти було зумовлене занепокоєнням світової економіки, а не політичними мотивами. Вони стверджують, що скорочення було відповіддю на глобальну економічну ситуацію та низькі запаси, які можуть спровокувати зростання цін на нафту[en].[32] Саудівська Аравія підтверджує свої дії, підкреслюючи своє стратегічне партнерство зі США, зосереджуючись на мирі, безпеці та процвітанні.[33]

У 2023 році МЕА прогнозувало, що попит на викопне паливо, таке як нафта, природний газ і вугілля, досягне історичного максимуму до 2030 року.[34] ОПЕК відкинула прогноз МЕА, заявивши, що «що робить такі прогнози такими небезпечними, то це те, що їх часто супроводжують заклики припинити інвестувати в нові нафтогазові проєкти».[35]

У листопаді 2024 року S&P Global стверджувало, що ОАЕ проігнорували скорочення видобутку нафти ОПЕК і видобувають приблизно на 700 000 барелів більше узгодженої квоти, тобто 2,91 млн барелів на добу. Аналітики стверджували, що «перевиконання квоти» Еміратами недооцінить зусилля Саудівської Аравії та Росії, спрямовані на підвищення цін на нафту шляхом скорочення видобутку. У той час як Росія намагалася фінансувати свою війну з Україною, Саудівська Аравія мала власні плани щодо диверсифікації економіки.[36]

«Кошик» ОПЕК

Докладніше: Кошик ОПЕК
Графік зображає вартість нафти з 1861 по 2007 рік. Помаранчева лінія — ціна з поправкою на інфляцію (в доларах 2008 року), синій — без поправки.

Термін «кошик» ОПЕК (англ. OPEC Reference Basket of crudes) був офіційно введений 1 січня 1987 року. Ціна «кошика» визначається як середній арифметичний показник фізичних цін наступних сортів нафти: Arab Light (Саудівська Аравія), Basra Light (Ірак), Bonny Light (Нігерія), Es Sider (Лівія), Girassol (Ангола), Iran Heavy (Іран), Kuwait Export (Кувейт), Merey (Венесуела), Murban (ОАЕ), Oriente (Еквадор), Qatar Marine (Катар), Saharan Blend (Алжир)[37].

Історичним максимумом для «кошика» ОПЕК є цінова позначка $140,73 за барель[37][38], яка була зареєстрована 3 липня 2008 року.

У березні 2008 року в кошик включили Oriente (Еквадор)[37]. У січні 2009 року з кошика вилучили Minas (Індонезія), а замість BCF 17 (Венесуела) до кошика внесли Merey (Венесуела). На жовтень 2009 кошик містив у собі 12 сортів нафти. Таким чином, ціна кошика ОПЕК визначається як середній арифметичний показник фізичних цін 12 вищезазначених сортів нафти, що видобувається країнами картелю.

Квоти

Квоти ОПЕК і видобуток нафти за країнами, тисячі барелів на день[39]
Країна Квота (01/07/05) Видобуток (01/07) Можливість видобутку
Алжир Алжир 894 1 360 1 430
Ангола Ангола 1 900 1 700 1 700
Еквадор Еквадор 520 500 500
Іран Іран 4 110 3 700 3 750
Ірак Ірак 1,481
Кувейт Кувейт 2 247 2 500 2 600
Лівія Лівія 1 500 1 650 1 700
Нігерія Нігерія 2 306 2 250 2 250
Катар Катар 726 810 850
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 10 099 8 800 10 500
ОАЕ ОАЕ 2 444 2 500 2 600
Венесуела Венесуела 3 225 2 340 2 450
Всього 31 422 30 451 32 230
Дані по країнах ОПЕК за червень 2011 р.[40]
Алжир Ангола Еквадор Іран Ірак Кувейт Лівія Нігерія Катар Саудівска Аравія ОАЕ Венесуела Разом:
Населення (млн людей) 35,40 18,50 14,01 74,10 31,23 3,48 6,41 156,04 1,64 25,40 4,62 28,38 399,21
Площа (1000 км²) 2 382 1 247 281 1 648 438 18 1 760 924 11 2 150 84 916 —
Густота населення (жителів на км²) 15 15 50 45 71 194 4 169 149 12 55 31 —
ВВП на душу населення (доларів) 3 751 3 717 3 669 4 460 4 363 30 240 10 479 1 064 51 201 14 552 49 782 11 883 —
ВВП у ринкових цінах (млрд доларів) 132,78 68,76 51,39 330,46 136,28 105,38 67,17 166,00 83,91 369,67 229,97 337,30 2 079,07
Вартість експорту (млрд доларів) 43,69 40,99 13,80 70,61 44,37 50,24 32,98 33,44 33,26 175,53 174,73 57,60 771,20
Експорт нафти (млрд доларів) 30,59 38,81 6,96 55,60 41,85 46,57 31,38 26,47 26,84 157,41 58,66 54,20 575,34
Сальдо платіжного балансу (млрд доларів) 0,49 −2,24 −0,43 7,93 11,39 27,75 10,18 20,05 0,77 20,48 −7,02 8,56 —
Доведені запаси нафти (млрд барелів) 12,20 9,50 6,51 137,01 115,00 101,50 46,42 37,20 25,38 264,59 97,80 211,17 —
Видобуток нафти (1000 б/д) 1 216 1 739 465 3 557 2 336 2 262 1 474 1 842 733 8 184 2 242 2 878 28 928
НПЗ потужності (1000 б/д) 652 39 188 1 474 824 936 380 445 80 2 109 466 981 8 574
Виробництво нафтопродуктів (1000 б/д) 411,6 46,2 189,3 1 726 456,6 892,7 350 249,4 126,3 1 911,0 400,4 1 232,4 7 991,9
Споживання нафтопродуктів (1000 б/д) 310 39 205 1 795 603 274 271 225 106 1 405 235 668 6 136
Експорт нафти (1000 б/д) 747 1 770 329 2 232 1 906 1 348 1 170 2 160 647 6 268 1 953 1 608 22 138
Експорт нафтопродуктів (1000 б/д) 232,5 40,8 33,5 300,8 26,2 673,5 136,1 12,1 120,5 1 008,4 374,1 963,6 3 922,1

Економіка

За даними уряду США, у 2011 році ОПЕК отримає понад $ 1 трлн доходів, це буде вперше, обсяг досягне цифри в $ 1034 млрд, і це поб'є рекорд $ 965 млрд у 2008 році[41].

У 2015 р. країни ОПЕК у серпні видобули 31,544 млн барелів нафти на добу[42].

Росія та ОПЕК

З 1998 року Росія є спостерігачем в ОПЕК. Починаючи з цього періоду Росія бере участь у сесіях Конференції ОПЕК, а також у нарадах експертів та інших заходах організації з представниками країн, що не входять в неї[43]. Проходять регулярні зустрічі російських міністрів з керівниками ОПЕК і колегами з країн ОПЕК. Росія виступила з ініціативою організувати регулярний Енергодіалог Росія-ОПЕК, укласти Угоду (Меморандум) про енергодіалог, уповноваженим представником якого з російської сторони буде Міністерство енергетики Російської Федерації[44].

Література

  • Г. О. Музика, Ю. С. Скороход. Організація країн-експортерів нафти // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
  • Ю. Скороход. Організація країн-експортерів нафти // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 516 ISBN 978-966-611-818-2.
  • Андреасян Р. Н. ОПЕК в мире нефти / Р. Н. Андреасян, А. Д. Казюков. — Москва: Наука, 1978.
  • Инджикян Р. О. ОПЕК в мировом капиталистическом хозяйстве / Р. О. Инджикян. — М., 1983.
  • Сейфульмулюков И. А. Страны ОПЕК в развивающемся мире / И. А. Сейфульмулюков. — Москва, 1989.
  • Citino N.J. From Arab Nationalism to OPEC: Eisenhower, King Sa'ud, and the Making of U.S.-Saudi Relations. Indiana University Press, 2002. (Indiana Series in Middle East Studies)
  • Ramady M., Mahdi W. OPEC in a Shale Oil World: Where to Next? Springer International Publishing, 2015.
  • Rauscher M. OPEC and the Price of Petroleum: Theoretical Considerations and Empirical Evidence. Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 1989.

Посилання

Примітки

  1. ↑ http://www.monde-diplomatique.fr/index/sujet/opep
  2. ↑ https://fastercapital.com/content/Unveiling-the-Controversial-Practice-of-OPEC-s-Price-Fixing.html
  3. ↑ https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
  4. ↑ https://www.opec.org/opec_web/en/about_us/25.htm
  5. ↑ Miguel Gomes, Ahmad Ghaddar and Alex Lawler, Miguel Gomes, Ahmad Ghaddar and Alex Lawler (21 грудня 20237:06 PM GMT+2). Angola leaves OPEC in blow to oil producer group. reuters.
  6. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2015. Процитовано 13 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ «British Petroleum table of world oil production». Retrieved June 18, 2007.
  8. ↑ Is Opec Losing Control Over Oil Price?. Al Jazeera English. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 19 грудня 2010.
  9. ↑ Is OPEC About to Lose Control of the Spigot?. BusinessWeek. 20 січня 2003. Процитовано 19 грудня 2010.
  10. ↑ OPEC: Brief History
  11. ↑ ОПЕК+
  12. ↑ Комітет ОПЕК + призначив спецпредставника по Африці. kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 4 лютого 2021.
  13. ↑ Bellamy, Patrick. Carlos the Jackal: Trail of Terror. truTV. Архів оригіналу за 7 січня 2012.
  14. ↑ Bellamy, Patrick. Carlos the Jackal: Trail of Terror. truTV. Архів оригіналу за 7 січня 2012.
  15. ↑ Bellamy, Patrick. Carlos the Jackal: Trail of Terror. truTV. Архів оригіналу за 7 січня 2012.
  16. ↑ Follain, John (1998). Jackal: The Complete Story of the Legendary Terrorist, Carlos the Jackal. Arcade Publishing. с. 102. ISBN 978-1-55970-466-3. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
  17. ↑ Anderson, Gary (28 березня 2017). 'Carlos the Jackal' jailed over 1974 Paris grenade attack. Sky News. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 22 квітня 2017.
  18. ↑ OPEC+ abandons oil policy meeting after Saudi-UAE clash. Reuters. 5 липня 2021.
  19. ↑ The Saudi-UAE Bust-Up Is A Return To The Persian Gulf Status Quo. Forbes. 16 липня 2021.
  20. ↑ OPEC Reaches Compromise With U.A.E. Over Oil Production. Wall Street Journal. 14 липня 2021.
  21. ↑ OPEC+ Reaches Agreement On Oil Output Increase; Russia To Boost Production. RFEL. 18 липня 2021.
  22. ↑ Blas, Javier; El Wardany, Salma; Smith, Grant; Khrennikova, Dina (18 липня 2021). OPEC+ Makes Deal to Boost Output as Gulf Allies Call Truce. www.bloomberg.com. Процитовано 25 травня 2024.
  23. ↑ Brower, Derek; Sheppard, David; England, Andrew; Schwartz, Felicia (7 жовтня 2022). The new oil war: Opec moves against the US. Financial Times. Архів оригіналу за 30 жовтня 2022.
  24. ↑ Sheppard, David; Brower, Derek (5 жовтня 2022). Saudi Arabia and Russia plan deep oil cuts in defiance of US. Financial Times. Архів оригіналу за 4 жовтня 2022.
  25. ↑ Holland, Steve (13 жовтня 2022). Biden vows consequences for Saudi Arabia after OPEC+ decision. Reuters.
  26. ↑ Kirchgaessner, Stephanie; Borger, Julian (13 жовтня 2022). Democrats issue fresh ultimatum to Saudi Arabia over oil production. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 15 грудня 2024.
  27. ↑ Betz, Bradford (13 жовтня 2022). Saudi Arabia defends OPEC+ oil cut decision as 'purely economic'. Fox Business.
  28. ↑ Inayatullah, Saim Dušan (13 жовтня 2022). Saudi Arabia: OPEC+ oil production cut 'purely economic'. Deutsche Welle.
  29. ↑ Saudi Arabia pushed other OPEC nations into oil cut, White House claims. Reuters. 14 жовтня 2022.
  30. ↑ Northam, Jackie (13 жовтня 2022). The White House accuses Saudi Arabia of aiding Russia and coercing OPEC oil producers. NPR.
  31. ↑ Klippenstein, Ken (20 жовтня 2022). Saudis Sought Oil Production Cut So Deep It Surprised Even Russia. The Intercept (амер.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2022. Процитовано 15 грудня 2024.
  32. ↑ Farchy, Jack; Hordern, Annmarie; Bartenstein, Ben (6 жовтня 2022). Saudi Arabia Snubs Biden and Aids Putin With Oil Output Cut. Bloomberg. Архів оригіналу за 6 жовтня 2022. Процитовано 31 травня 2024.
  33. ↑ A statement from the Ministry of Foreign Affairs regarding the statements issued about the Kingdom following the OPEC+ decision | The Embassy of The Kingdom of Saudi Arabia. www.saudiembassy.net. Процитовано 31 травня 2024.
  34. ↑ Timperley, Jocelyn (27 липня 2023). Is the decline of oil in sight?. BBC.
  35. ↑ OPEC says IEA estimate of peak fossil fuel demand by 2030 not 'fact-based'. Reuters. 14 вересня 2023.
  36. ↑ UAE accused of defying Opec oil cartel. The Telegraph. 27 листопада 2024.
  37. ↑ а б в Кошик ОПЕК. Архів оригіналу за 8 жовтня 2009. Процитовано 1 серпня 2011.
  38. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 1 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  39. ↑ Quotas as reported by the United States Department of Energy
  40. ↑ [1] as reported by the United States Department of Energy
  41. ↑ More than 4,000 billion earnings[недоступне посилання з липня 2019]
  42. ↑ Саудовская Аравия обогнала Россию по объему добычи нефти. Главком. 22 жовтня 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 жовтня 2023.
  43. ↑ Перспективы и проблемы взаимоотношений России и ОПЕК (рос.). Процитовано 2013-5-23. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)[недоступне посилання з червня 2019]
  44. ↑ http://minenergo.gov.ru/co-operation/opek_contribution/ [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] Сотрудничество с ОПЕК

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ОПЕК
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id