Нух II перс. نوح دوم بن منصور‎
Емір Саманідської держави
976 — 996
Попередник:	Мансур I
Спадкоємець:	Мансур II
Народження:	963
Смерть:	23 липня 997(0997-07-23)
Релігія:	сунізм
Рід:	Саманіди
Батько:	Мансур I
Діти:	Мансур II, Абд аль-Малик II і Ісмаїл Мунтасір
Медіафайли у Вікісховищі

Нух II (перс. نوح‎; помер 23 липня 997) — правитель Саманідської держави, син і спадкоємець Мансура I.

Нух II отримав занепадаючу державу, в якій центральна влада стала номінальною. Влада Саманідів перестали визнавати у Горгані і Табарістані, де Зіяриди стали незалежними. У той час, як окремі області виходили одна за одною з-під контролю, в Бухарі чиновники почали сварки й конфлікти, які зруйнували залишки центральної влади.

Значним конфліктом була сварка між Абул Аббас Ташем і Абул Хусейн Сімджуридом. Перший в 981 році був призначений намісником Хорасана, але його противник виявився спритним інтриганом і зумів переконати свого правителя позбавити противника посади. Таш почав військові дії проти Абул Хусейна. Той змушений був тікати з Хорасана до своїх союзників в Керман і повернувся з підкріпленням. Абул Аббас був розбитий і тепер змушений був тікати в Горган, де помер в 990 році. Але невдовзі Абул Хусейна вбила власна дружина. Правителем Хорасану став його син Абу Алі, але тепер уже без згоди еміра Нуха II.

В цей час на сході Мавераннахра утворилася держава Караханідів. Молодший каган Гарун Богра-хан об'єднав всі тюркські племена на сході і почав наступ на захід, щоб приєднати до своїх володінь частину Саманідської держави. Для цього він встановив таємний союз з Абу Алі, володарем Хорасану. Неподалік від Зеравшана військо Караханідів 992 року завдало рішучої поразки саманідській армії на чолі з Інандж Хаджибом. Невдовзі емір вимушений був тікати з Бухари до Самарканда. Столицю державу було захоплено Богра-ханом, який поставив на трон Абд аль-Азіза ібн Нуха. Втім Богра-хан раптово помер й караханідське військо повернулося на схід. Але в Самарканді отаборився Абу Алі та військовик Фаїк.

У 996 році звернувся по допомогу до Себук-тегіна, правителя Газні. Разом з останнім відвоював Бухару. В подальшому Газневіди стали опорою еміра при придушенні повстань в Хорасані. Це вдалося досягти у 997 році. Втім невдовзі Нух II помер.

• Frye, R.N. (1975). The Sāmānids. У Frye, R.N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 136—161. ISBN 0-521-20093-8.
• Meisami, Julie Scott (1999). Persian Historiography to the End of the Twelfth Century. Edinburgh University Press. с. 1—319. ISBN 9780748612765.

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.