| Новопилипівка Олександрія | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°38′52″ пн. ш. 33°06′55″ сх. д. / 48.647764° пн. ш. 33.115337° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Адмінодиниця | Олександрія | |||
| Телефонний код | 05235 | |||
| Головні вулиці | вул. 6 Грудня, вул. Федора Мержанова, Соборний проспект | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | пл. Новопилипівка | |||
| Автошляхи | М 04, Т 1215 | |||
| Карта | ||||
| ||||
Новопилипівка — житловий масив у місті Олександрія, колишнє селище міського типу.
Розташування
Житловий масив Новопилипівка розташований на лівому березі річки Інгулець, на півдні Олександрії. На півночі сполучається з центральною частиною міста, а точніше з районом багатоповерхової забудови Тинда, від якого відокремлюється вулицею Гетьмана Мазепи (до 2022 — Героїв Сталінграду)[1], що є частиною автошляху міжнародного значення М04.
Історія
На мапах ХІХ століття позначене невелике село Мала Пилипівка, що знаходилося на території мікрорайону Тинда, тобто трохи північніше від сучасної Новопилипівки, і розташовувалося на шляху до Звенигородки. Також побутували варіанти «Пилипівка, Ново- (Мало) Пилипівка». Засноване губернським секретарем Пилипом Гавриловичем Радуловичем. Після його смерті відійшла сестрам Гуковій і Кабузановій, які продали село Якову Звенигородському. На початку XX століття ним володів Григорій Якович Звенигородський. На півдні сучасної Новопилипівки знаходилися села Слань-Камень і Трапзон (Сторожевка), вони ж Бадина (нині — місцевість Бадина)[2].
Відповідно до Абеткового списку поселень Херсонської губернії за 1856 рік Новопилипівка налічувала 18 дворів і належала поміщику Звенигородському[3].
Новопилипівка отримала статус селища міського типу у 1961 році, на той час селище підпорядковувалося Олександрійській міській раді[4].
У 1967 році разом із Байдаківкою приєднане до Олександрії.[5]
Опис
Мікрорайон являє собою майже суцільну приватну малоповерхову житлову забудову, серед якої трапляється кілька крамниць. Більшість будинків збудовано за радянського періоду, до початку 1980-тих рр. У східній частині знаходиться колишній Олександрійський рудоремонтний завод[6] холдингу «Олександріявугілля». Північна частина Новопилипівки відокремлена від решти мікрорайону залізним насипом, по якому за радянського періоду проходила промислова залізнична гілка до рудоремонтного заводу.
Див. також
- Місцевості Олександрії
- Бадина
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)
- Вулиці Олександрії
Примітки
- ↑ Міська рада прийняла одразу кілька важливих для міста рішень. 1 жовтня 2022.
- ↑ Жахалова Надія. Околиці Олександрії: з історії виникнення поселень / Н. Жахалова // Вільне слово. — 2006. — 17 травня. — С. 3 ; Вільне слово. — 2006. — 24 травня. — С. 5 (короткі відомості про заселення околиць Олександрії Малої Березівки, Березівки, Войнівки спираються на праці краєзнавців, прізвища яких вказано в кінці публікації)
- ↑ Алфавитный список владельческим и другого ведомства селениям, состоящим в Александрийском уезде, составленный из сведений, доставленных земским судом в 1856-м году
- ↑ . Административно-территориальное деление союзных республик на январь 1965 года. Справочник. С. 282
- ↑ ВВР УРСР, 1967, № 34, ст. 239
- ↑ Історичні і сучасні фото заводу [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)