Нікола Вапцаров
Никола Вапцаров
Ім'я при народженні	болг. Никола Йонков Вапцаров
Народився	24 листопада (7 грудня) 1909(1909-12-07) Банско, Османська імперія
Помер	23 липня 1942(1942-07-23) (32 роки) Софія, Болгарія ·вогнепальна рана
Поховання	Центральний цвинтар Софії
Громадянство
Національність	болгари[1]
Діяльність	поет, активіст сталіністського руху
Alma mater	Військово-морська академія ім. Ніколи Вапцарова (1932)
Знання мов	болгарська[2][3]
Мова творів	болгарська
Жанр	поезія
Magnum opus	Motor Songsd
Партія	Болгарська комуністична партія
Батько	Yonko Vaptsarovd
Брати, сестри	Boris Vaptsarovd
У шлюбі з	Boyka Vaptsarovad
Никола Вапцаров у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Никола Йонков Вапцаров, (болг. Никола Йонков Вапцаров; 7 грудня 1909 – 23 липня 1942) — болгарський поет. Адепт комуністичних ідей у міжвоєнній Болгарії, зокрема й лівої концепції «македонізму». З 1940-их років - сталініст, організатор лівих диверсійних загонів під час Другої світової війни. Засуджений до смертної кари за підготовку терористичних актів.

Народився в родині болгарського націонал-революціонера Івана (Йонко) Вапцарова. 1926 вступив до морського технічного училища у Варні, яке закінчив 1932. Спершу пройшов практику на судні «Дражки». Потім служив на судні «Бургас», разом з яким 1935 відвідав Стамбул, Александрію, Бейрут, Порт-Саїд, Фамагусту та Хайфу. Після повернення з флоту почав працювати на фабриці, організував аматорський театр і вступив до Болгарської комуністичної партії.

У 1936 році внаслідок аварії на виробництві був звільнений і переїхав до Софії. Працював техніком на різних заводах, кочегаром на залізниці, у цей час почав писати вірші. Став одним із організаторів і найактивнішим учасником «Гуртка македонських поетів» (1938). Брав участь у організації провокативної збору підписів за укладання совєцько-болгарського договору про дружбу і взаємодопомогу. Заарештований та інтернований до міста Годеч.

Після союзу нацистської Німеччини та СРСР продовжував пропаганду сталінізму в Болгарії. І тільки після початку радянсько-німецької війни пішов у підпілля, де займався підготовкою диверсантів та терористичних актів. Усе це супроводжував своєрідними поетичними вправами, які згодом комуністична пропаганда нарече антифашистськими творами.

Заарештовано 4 березня 1942 року. За наказом болгарської влади, після ґрунтовного допиту, 23 липня 1942 року ліквідували. З ним же було ліквідовано і його диверсійну сталіністську групу у складі 12 осіб.

Єдина поетична збірка Вапцарова - «Пісні мотора» - видана в 1940 року накладом 1500 примірників. Збірку перекладено 30 мовами світу. Загалом поезії Вапцарова перекладалися 98 мовами світу, але більшість із цих перекладів стимулювалася державними субсидіями післявоєнної комуністичної Болгарії.

• «Никола Вапцаров. Съчинения». Изд. «Съюз на българските писатели». София, 1982

На острові Лівінгстона в Антарктиді є пік Вапцарова, названий на честь болгарського поета.

В 1949 році Болгарській морській академії було присвоєно ім'я Вапцарова.

В 1952 році Нікола Вапцаров посмертно отримав нагороду Міжнародної Спілки Миру.

Український поет Платон Воронько присвятив Вапцарову поему «Поєдинок».

Поезії Вапцарова українською перекладали Павло Тичина, Платон Воронько, Дмитро Павличко.

Див.: Нікола Вапцаров, Пісні про людину. Львів, 1961.

• Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров. Биобиблиографический указатель. М., 1953.

• Вапцаров [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Коротка довідка:Никола Вапцаров – поет світового значення^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
• BB% D0% B0 +% D0% 92% D0% B0% D0% BF % D1% 86% D0% B0% D1% 80% D0% BE% D0% B2 Повний список поезій Вапцарова болгарською мовою