Не журись!
груз. არ იდარდო! рос. Не горюй!
Жанр	Драма, комедія
Режисер	Георгій Данелія
Сценарист	Реваз Габріадзе Клод Тільє
У головних ролях	Серго Закаріадзе Вахтанг Кікабідзе Суфіко Чіаурелі Анастасія Вертинська Давид Абашидзе Аріадна Шенгелая Веріко Анджапарідзе Сесіль Такаішвілі Іпполіт Хвічіа Євген Леонов
Оператор	Вадим Юсов
Композитор	Гія Канчелі
Кінокомпанія	Грузія-фільм Мосфільм
Тривалість	90 хв.
Мова	грузинська російська
Країна	СРСР
Рік	1969
Дата виходу	22 грудня 1969 року (СРСР)
IMDb	ID 0123186

«Не журись!» (груз. «არ იდარდო!», рос. «Не горюй!») — радянський художній фільм кінорежисера Георгія Данелії. Являє собою вільну, перенесену у Грузію XIX сторіччя екранізацію роману французького письменника Клода Тільє «Мій дядько Бенжамен».

Прем'єри відбулися: СРСР (22 грудня 1969 року), НДР (8 травня 1970 року), Фінляндія (1 червня 1973 року), Швеція (15 червня 1973 року, на телебаченні).

Після закінчення Петербурзького університету, повний надій та грандіозних планів, повертається в рідне містечко молодий лікар Бенжамен Глонті. Але життя, як і до його від'їзду, таке саме: зростає сім'я сестри Софіко, ретельно з ранку до вечора переписує папери її чоловік Лука, час від часу спускаючись у льох, щоб «перекинути» келих. І, як і раніше, тиняючись без діла, «дістає» всіх адвокат Додо. Бенжамен став сумувати по необлаштованому життю. І тоді, щоб виправити справи брата, вирішила Софіко одружити його на дочці старого лікаря…

• Серго Закаріадзе — Леван, старий лікар
• Вахтанг Кікабідзе — Бенжамен Глонті, молодий лікар
• Софіко Чіаурелі — Софіко, сестра Бенжамена
• Анастасія Вертинська — княгиня Мері Цинцадзе, дочка Левана
• Давид Абашидзе — князь Вамех Вахварі
• Аріадна Шенгелая — княгиня Вахварі
• Веріко Анджапарідзе — мати Кокі
• Сесіль Такаішвілі — тітка Домна
• Георгій Кавтарадзе — Лука
• Іпполіт Хвічіа — Сандро, вусатий шарманщік
• Євген Леонов — солдат Єгор Залетаєв
• Сергій Філіппов — цирульник Ерос
• Абессалом Лорія — аптекар
• Ія Нінідзе — дочка Софіко
• Лія Гудадзе — дружина рибалки
• Карло Саканделідзе — адвокат Додо
• Коте Даушвілі — священик
• Нана Канделакі
• Леван Шамілов — Варлаам, племінник Бенжамена
• Баадур Цуладзе — господар кафе
• Мераб Кокочашвілі
• Гія Бадрідзе
• Фрунзік Мкртчан — турок-контрабандист в тюремній камері
• Зураб Капіанідзе — секундант Алекса
• Олександр Купрашвілі
• Василь Чхаідзе
• Катерина Верушвілі — Тамар
• Джемал Гаганідзе — в епізоді
• Георгій Данелія — тюремний наглядач
• Рене Хобуа — в епізоді, вигаданий актор, єдиний реальний епізод
• Хута Гогіладзе — в епізоді
• Віктор Дейсадзе — в епізоді
• Іраклій Ніжарадзе — в епізоді
• Нодар Сохадзе — в епізоді
• Грігол Талаквадзе — в епізоді
• Реваз Барамідзе — в епізоді
• Маріка Чічінадзе — в епізоді

• Мар-дель-Плата-70
• Картахена-70.

• Фільм знімався на вузькоколійній залізниці Боржомі — Бакуріані^[1].
• На початку фільму голос за кадром вимовляє фразу: «Було це в кінці минулого століття у сонячному черепичному містечку. А може, цього й не було … Ні, мабуть все-таки було». Фраза ця з'явилася за вимогою худради, яка приймала стрічку. А вимовляє її кінорежисер Михайло Ромм^[2].
• За словами Данелії, фільм викликав негативну реакцію у Леоніда Гайдая і Сергія Параджанова, але був високо оцінений Федеріко Фелліні^[3].
• Один із героїв фільму — адвокат — порівнює Бенджамена з Гіппократом, Коперніком і Георгієм Саакадзе. Михайло Чіаурелі (чоловік рідної тітки Данелії — Веріко Анджапарідзе) колись зняв про нього фільм, в якому невелику роль зіграв сам Данелія.
• Цей фільм Данелії — єдиний, де грали його грузинські родичі — тітка Веріко Анджапарідзе і двоюрідна сестра Софіко Чіаурелі.
• У цьому фільмі вперше в титрах з'являється ім'я Рене Хобуа — людини, яка ніколи не знімалася у фільмах Данелії, але завжди з тих пір згадувалася в титрах кожного стрічки^[3].
• Практично одночасно з радянським фільмом у Франції була закінчена своя екранізація роману Клода Тільє «Мій дядько Бенжамен» (реж. Едуар Молінаро, за участю Жака Бреля в ролі Бенжамена та Бернара Бліє в ролі князя).
• У цьому фільмі вперше Гія Данелія зняв одного з улюблених своїх акторів — Вахтанга Кікабідзе, який пізніше з'явиться в його стрічках «Зовсім безнадійний» (1973), «Міміно» (1977), «Фортуна» (2000). У розрахунку на Кікабідзе писалася і головна роль у фільмі «Паспорт» (1990).
• Це перший фільм Данелії, до якого написав музику Гія Канчелі — надалі постійний співавтор режисера.
• Фільм став першою спільною роботою Данелії зі сценаристом Ревазом Габріадзе (надалі вони разом писали сценарії до «Міміно» (1977), «Кін-Дза-Дза» (1986), «Паспорт» (1990).

• Кінопортал «Кінопошук. Ру»