|портрет= |Посада=

Антон Григорович Наумовець
Народився	2 січня 1936(1936-01-02) (88 років) с. Рудка, Пінський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка
Країна	Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	Радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь	фізична електроніка, фізика поверхні
Заклад	Інститут фізики НАН України
Посада	віце-президент НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	НАНУ
Нагороди
Особ. сторінка	agnaumovets.in.ua

Анто́н Григо́рович Наумовець (нар.2 січня 1936, с. Рудка, Пінський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка (нині — Пінський район, Берестейська область, Білорусь)) — український фізик, учений у галузі фізичної електроніки і фізики поверхні, професор, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, віце-президент Національної академії наук України. Заслужений діяч науки і техніки України.

Основні наукові роботи присвячені атомній структурі і електронно-емісійним властивостям поверхонь, фазовим переходам на поверхнях твердих тіл, поверхневій дифузії, фізичним явищам у системах наночастинок.

Народився 2 січня 1936 року в учительській родині.

У 1952–1957 роках навчався у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка на радіофізичному факультеті, який закінчив з відзнакою.

У 1977–1978 та 1988–2002 роках — професор фізики.

Почесний доктор КНУ ім. Т. Шевченка (2009).

З 1957 року безперервно працює в Інституті фізики НАН України.

У 1959–1963 роках навчався в аспірантурі під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР Моргуліса Н. Д. У 1964 р. захистів кандидатську дисертацію, у 1973 — докторську з фізичної електроніки. Професор з 1984 р.

У 1981–2013 роках очолював відділ фізичної електроніки Інституту фізики НАН України.

З 1990 р. — член-кореспондент, з 1997 р. — академік НАН України.

У 1983–1998 роках — заступник академіка-секретаря Відділення фізики й астрономії НАН України, у 1998–2004 роках — академік-секретар цього Відділення, від 2004 р. — віце-президент НАН України.

• Державна премія СРСР (1988)
• Заслужений діяч науки і техніки України (11 квітня 1995) — за значний особистий внесок у розвиток наукових досліджень, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України^[1]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 1997 року — за цикл наукових праць «Процеси переносу заряду і маси та електронні кінетичні явища на поверхнях і у приповерхневих шарах твердих тіл» (у складі колективу)^[2]
• Премія ім. В. І. Вернадського фонду «Україна-XXI сторіччя» (2003)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 листопада 2003) — за визначні особисті заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу та з нагоди 85-річчя Національної академії наук України^[3]
• Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (2004)
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (16 травня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, підготовку наукових кадрів, багаторічну плідну наукову діяльність^[4]
• Офіцер ордену Академічних пальм (фр. Officier dans l'Ordre des Palmes Academiques) (Франція, 2012)
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 січня 2014) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[5]
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016)^[6]
• Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (21 січня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[7]

Закінчивши з відзнакою університет, відразу почав працювати в Інституті фізики НАН України. Тут пройшов шлях від інженера до завідувача відділу — нинішньої посади вченого. Паралельно А. Г. Наумовець займається науково-організаційною роботою в Президії НАН України.

У своїй книжці Ігор Шаров зазначає, що академік Бродін у 1997 р. так характеризував наукову діяльність вченого: «А. Г. Наумовець і його співробітники одними з перших у світі почали систематичні дослідження адсорбційних явищ на поверхнях з відомою атомною структурою — гранях монокристалів, що дозволило з'ясувати особливості взаємодії атомів і молекул на поверхнях, зокрема експериментально обґрунтувати наявність їх далекосяжної взаємодії через електронний газ підкладки. А. Г. Наумовець експериментально виявив явище дрейфу адсорбованих частинок у неоднорідному електричному полі і детально вивчив його закономірності. Цей ефект використовується зараз при так званому атомному монтажі поверхневих структур, коли за допомогою тонкого вістря окремі атоми розміщуються на поверхні за заданою програмою. Спеціалістами в цій галузі роботи А. Г. Наумовця цитуються як класичні. Він також запропонував і вперше виконав дослідження атомної структури адсорбованих плівок при низьких температурах, що дозволило виявити величезний клас довго-періодних двовимірних структур, формування яких зумовлене далекосяжною взаємодією. А. Г. Наумовець вперше спостерігав двовимірну конденсацію у плівках з відштовхувальною взаємодією, а також так звані орієнтаційні фазові переходи, при яких плівка різко змінює свою орієнтацію відносно підкладки. Його роботами встановлено, що поверхнева дифузія адсорбованих плівок має яскраво виражений фазний характер, і експериментально обґрунтовано новий, так званий солітонний, механізм поверхневої дифузії. Останнім часом А. Г. Наумовець запропонував плідну концепцію самоорганізації для опису розподілу адсорбованих частинок у зоні поверхневої дифузії. Він виявив також ефект електрон- но-стимульованої поверхневої дифузії, дослідив його фізичні механізми і опублікував перший у світовій літературі огляд з цього питання. У надзвичайно перспективній області скануючої тунельної мікроскопії Наумовець запропонував використовувати підкладки з низькою роботою виходу, що значно розширює можливості цього потужного методу у дослідженні великих органічних молекул і інших об'єктів з низькою тунельною прозорістю. В останні роки він і очолюваний ним відділ фізичної електроніки ведуть активні розробки електронних емітерів на основі острівцевих металіч¬них плівок з керованою структурою, а також алмазних і інших діелектричних плівок. Ці роботи мають на меті практичне застосування результатів, нагромаджених при дослідженні фізики поверхневих явищ».

Наумовець відзначає, що розвиток фізики у XX столітті спричинив кардинальні зміни у розвитку цивілізації. Досить назвати здобутки техніки, які були б неможливі без фізичних досліджень, серед них ядерна енергетика, радіо і телебачення, комп'ютер, а останнім часом — Інтернет, лазер, сучасні телекомунікації, авіація та освоєння космосу, чисельні методи медичної діагностики і лікування. Застосування фізичних методів забезпечило видатні успіхи у природничих науках.

• CURRICULUM VITAE // Web site of Anton G. Naumovets

• Наумовець Антон Григорович // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
• АНТОН ГРИГОРОВИЧ НАУМОВЕЦЬ (до 75-річчя від дня народження) // ISSN [https://portal.issn.org/resource/ISSN/2071-0194 2071-0194. Укр. фіз. журн. 2011. Т. 56, № 1, с.95-97]
• Наумовець Антон Григорович // Сайт радіофізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Наумовець Антон Григорович. Статус в НАН України // Сайт НАН України
• Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0