Наступ на Дейр-ез-Зор
34°26′47″ пн. ш. 40°55′16″ сх. д. / 34.4462731° пн. ш. 40.9209824° сх. д. / 34.4462731; 40.9209824
Дата: 22 травня – 11 червня 2018 (2 тижні та 6 днів) Місце: Дайр-ез-Заур, Сирія Результат: Перемога сирійської армії та її союзників
Сторони
ІДІЛ	Сирія  Росія  Іран Хезболла  Ірак
Командувачі
	Алі Мухаммад аль-Хусейн † "Абу Хуссіан" Хадж Нассер Джаміль Хадрадж †[1]
Військові формування
Армія ІДІЛ	Збройні сили Сирії Сирійська армія 11-та танкова дивізія 9-та дивізія[2] Республіканська гвардія 5-й корпус (з 18 червня) Місцеві сили самооборони Леви Хусейна[3] Національні сили оборони (з 18 червня) Повітряні сили Сирії Збройні сили Росії 29-та армія 200-та артилерійська бригада[4] ЧВК Вагнера Хезболла Ракетна дивізія Хезболли[1] Збройні сили Іраку Сили народної мобілізації[5]
Військові сили
400 бійців (регіон аш-Шафа)[6]	невідомо
Втрати
138 вбито[7]	246 вбито[7]

Наступ на Дейр-ез-Зор був розпочатий Ісламською державою Іраку та Леванту проти підконтрольних уряду територій по всій мухафазі Дейр-ез-Зор у Східній Сирії. Під час наступу 8 червня ІДІЛ вдалося проникнути в місто Абу-Кемаль та частково його захопити, однак згодом їх було звідти вибито.

22 травня 2018 року ІДІЛ здійснила атаку із залученням терористів-смертників і бронетехніки на військовий форпост на південний схід від Пальміри та поблизу насосної станції Т-3. За опозиційними джерелами, було вбито від 26 до 30 проурядових бойовиків, у тому числі 17 несирійців, у той час як військові заперечували високу кількість загиблих і називали кількість загиблих у 16 солдатів.^[8][9] Наступного дня бойовики ІДІЛ атакували спільний сирійсько-російський військовий конвой поблизу міста Маядін. У результаті зіткнень загинули 26 просирійських урядових бійців, 5 російських бійців ПВК і 4 російських військових. Росія також повідомила про 43 знищених бойовиків. Одночасно з атакою на конвой ІДІЛ атакувала три сирійські військові блокпости в тому ж районі. Через три дні відбулися дві нові атаки ІДІЛ поблизу Маядіна та Абу-Кемаль^[10][11].

4 червня ІДІЛ атакувала урядові війська на 100-кілометровому фронті від Маядіна до Абу-Камаль^[12], захопивши два-три міста на західному березі Євфрату^[6][13]. Бойовики атакували на два фронти, бойовики ІДІЛ наступали як з пустелі, на захід від Євфрату, так і зі своєї території на східному березі річки. За кілька днів до штурму близько 400 бойовиків ІДІЛ перетнули Євфрат зі свого анклаву на сході після потужного обстрілу урядових позицій^[6]. Захоплення міст перерізало шосе від Дейр-ез-Зора до Абу-Кемаля^[14]. Наступного дня проурядові сили повернули втрачені території^[12][13][15].

8 червня ІДІЛ відновила свій наступ^[16] і зуміла прорвати армійські лінії навколо Абу-Кемаль^[17], використовуючи 10 терористів-смертників^[18], та кілька автомобільних бомб^[19]. Бойовикам ІДІЛ вдалося прорватися в місто, і бої підійшли впритул до центру міста^[17]. Атака знову перерізала шосе^[18]. Однак невдовзі сирійська армія розпочала контратаку, і наступного дня було повідомлено, що військовим вдалося відновити безпеку в місті^[20]. Під час боїв командир 11-ї танкової дивізії сирійської армії генерал Алі Мухаммад аль-Хусейн загинув у зіткненнях на околицях Абу-Кемаля^[21]. Також був убитий командир ракетної дивізії Хезболли^[1]. 10 червня наступ ІДІЛ на Абу-Кемаль все ще тривав,^[22] до того, як 11 червня бойовики вийшли з міста.

17 червня видання Al-Masdar News повідомило, що ІДІЛ здійснила раптовий напад на урядові сили в районі насосної станції T3 у Сирійській пустелі, знищивши один танк і вбивши кількох військових уряду^[23]. Наступного дня урядове підкріплення у складі Республіканської гвардії, Національних сил оборони та Ліви Фатеміюн, а також додаткові бойовики Хезболли були направлені для підготовки до нової військової операції проти ІДІЛ у регіоні^[24].

18 червня ВПС Ізраїлю завдали авіаудару по Силах народної мобілізації Іраку, а також по «Хезболлі» та Корпусу вартових іранської революції в цьому районі, в результаті чого загинули 52 людини. Кілька пов'язаних з Іраном збройних формувань, включаючи PMF, спочатку звинувачували в авіаударі Сполучені Штати та коаліцію CJTF-OIR, але це заперечували як Сполучені Штати, так і CJTF-OIR. Пізніше було виявлено, що насправді це було здійснено Ізраїлем^[25][26][27].