Наочна агітація — форма комунікації, спрямована на поширення та популяризацію світоглядних, політичних, соціальних, духовних, культурних, громадянських позицій як серед широких верств населення, так і окремих цільових груп суспільства.
Це форма візуального комунікативного впливу, що створює активне образно-емоційне середовище, у якому зміст агітаційної ідеї за допомогою візуалізованої інформації стимулює роботу уяви, формує асоціативні зв'язки між зоровими образами та характером запропонованих понять. Основними критеріями наочної агітації є наявність виразного змісту, легкість сприйняття та розуміння головної тези, а також емоційне образно-візуальне втілення ідеї у поєднанні з текстовою інформацією.[1]
Особливості
Ефективне сприйняття об'єктів наочної агітації потребує вмілого й усвідомленого застосування міждисциплінарних знань і практик, що враховують сучасні змістові й формальні тенденції художнього узагальнення ідей, явищ, подій і соціальних проблем. Важливу роль відіграє професійно сформоване об'ємно-просторове середовище, оригінальне використання композиційних закономірностей при проєктуванні як цілісної структури, так і її елементів. Досягнення очікуваного ефекту значною мірою залежить від обґрунтованого розміщення об'єктів наочної агітації відповідно до специфіки локації (функціональне призначення місця, інтенсивність пішохідних і транспортних потоків, ступінь візуальної акцентності тощо).
Особливе значення у наочній агітації має шрифт, що використовується в усіх її засобах з метою точного передання настроєвих характеристик змісту — пафосу, патетики, романтики, лірики, гумору, сатири тощо. Зміст і форма зображення та тексту в наочній агітації зазвичай мають політичний, виховний або рекламний характер. Найактивніше наочну агітацію застосовують у сфері торгівлі та політичної реклами. У країнах із тоталітарним режимом вона виступала інструментом пропаганди державної ідеології.[1]
Див. також
- Агітплакат
- Агітпорцеляна
- Агіттеатр
- Агітфільм
- Агітлистівка
- Агітснаряд
- Агітпоїзд
- Агітбригада
- Агітфільм
Примітки
- ↑ а б В. К. Шостя. Наочна агітація // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Т. 22 : Мр — На. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9362-5.
Джерела
- В. К. Шостя. Наочна агітація // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Т. 22 : Мр — На. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9362-5.