Наваз Шариф
урду میاں نواز شریف
Народився	25 грудня 1949(1949-12-25)[1][2][…] (74 роки) Лахор, West Punjabd, Домініон Пакистан
Країна	Пакистан  Велика Британія
Місце проживання	Лондон Лахор Ісламабад Джидда
Діяльність	Прем'єр-міністр Пакистану, гравець у крикет, бізнесмен, адвокат
Alma mater	Урядовий коледжd і Punjab University Law Colleged
Знання мов	пенджабська[4]
Посада	Прем'єр-міністр Пакистану, міністр оборони Пакистану, Federal Minister for Financed, Leader of the Oppositiond, Chief Minister of Punjabd, Прем'єр-міністр Пакистану, Прем'єр-міністр Пакистану, Member of the 14th National Assembly of Pakistand і міністр оборони Пакистану
Партія	Pakistan Muslim Leagued і Пакистанська мусульманська ліга (Н)
Конфесія	сунізм і іслам
Батько	Muhammad Sharifd
Брати, сестри	Шахбаз Шариф і Abbas Sharifd
У шлюбі з	Кулсум Наваз
Діти	Мар'ям Наваз, Hussain Nawazd, Hassan Nawazd і Asma Nawaz Sharifd
Автограф
Нагороди	Ігнобелівська премія
IMDb	ID 2928067
Медіафайли у Вікісховищі

Мухаммед Наваз Шариф (англ. Muhammad Nawaz Sharif; нар. 25 грудня 1949(19491225), Лахор) — прем'єр-міністр Пакистану (з 5 червня 2013 по 28 липня 2017 року). Вже був прем'єр міністром у 1990-1993 та 1997-1999. Лідер однієї з фракцій Мусульманської ліги Пакистану. У 1999 році був повалений військовими на чолі з генералом Первезом Мушаррафом і роком пізніше висланий з країни. Раніше займав посади головного міністра (1985-1990) і міністра фінансів (1981-1985) найбільшої пакистанської провінції Пенджаб. У листопаді 2007 року повернувся на батьківщину, щоб брати участь в лютневих парламентських виборах. Його партія разом з Пакистанською народною партією Беназір Бхутто отримала більше половини місць.

Мухаммед Наваз Шаріф народився 25 грудня 1949 року в пакистанському місті Лахор в сім'ї процвітаючого промисловця. Закінчив Коледж управління в Лагорі і юридичний факультет Університету провінції Пенджаб. При заступництві військового керівництва і спецслужб почав кар'єру в політиці.

З 1981 року займав посаду міністра фінансів, а з 1985 року — головного міністра в уряді провінції Пенджаб. В кінці 1980-х років вступив в боротьбу з тодішнім прем'єр-міністром Беназір Бхутто. На виборах 1990 року альянс прихильників Шарифа отримав перемогу, і він очолив уряд, але в 1993 році вимушений був піти у відставку. У 1997 році знов виграв загальні вибори, набравши дві третини голосів виборців, і повторно зайняв пост прем'єр-міністра.

Натхнений зростанням числа своїх прихильників, Шариф став активно укріплювати владу уряду і вступив в протистояння з військовою елітою. У 1999 році спробував відправити у відставку командувача збройними силами генерала Первеза Мушаррафа, але сам був повалений в ході безкровного перевороту. Мушарраф очолив керівництво країни, а Шариф разом з родичами в 2000 році був висланий з Пакистану на десятирічний термін.

В період роботи на посаді прем'єра Шарифа неодноразово звинувачували в корупції і некомпетентності, і прихід Мушаррафа був прихильно зустрінутий в різних прошарках суспільства. Проте в подальші роки популярність генерала знижувалася, а число прихильників Шарифа, навпаки, росло, хоча частина його партії, Мусульманської ліги Пакистану, встала на сторону Мушаррафа.

У серпні 2007 року Верховний суд Пакистану визнав за Навазом Шарифом і його братом Шабазом право повернутися на батьківщину. Мушарраф опинився в критичному становищі: на майбутніх осінніх виборах проти нього могли виступити два впливові екс-прем'єри — Шариф і Бхутто, що також проживала за кордоном.

Шариф прилетів до Пакистану у вересні 2007, проте влада країни заарештували його за звинуваченням у відмиванні грошей, і через кілька годин колишній прем'єр-міністр був знов висланий за кордон. Нову спробу повернутися він зробив в листопаді, після перемоги Мушаррафа на жовтневих президентських виборах. Цього разу екс-прем'єр залишився в країні і вступив в політичну боротьбу.

У лютневих виборах 2008 року (з урахуванням довиборів в червні) партії Бхутто і Шарифа отримали більшість голосів в парламенті і згодом сформували правлячу коаліцію.

Верховний суд Пакистану 28 липня 2017 року відправив Н.Шарифа у відставку через корупційний скандал через офшори у Панамі. Розслідування велось з 2015 року^[5]

• П. М. Ігнатьєв. Шариф Наваз // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

• Наваз Шариф в Лентапедії [Архівовано 15 вересня 2008 у Wayback Machine.]