| М-1978 «Коксан» | |
|---|---|
 M-1989 «Коксан» на параді в Північній Кореї, 2013 р. | |
| Тип | Самохідна гармата |
| Походження |  Північна Корея |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1978 — по т.ч. |
| Оператори |  Іран Північна Корея |
| Війни | Ірано-іракська війна |
| Історія виробництва | |
| Варіанти | M-1978 Коксан M-1989 Коксан |
| Характеристики | |
| Довжина | 14,9 м |
| Ширина | 3,27 м |
| Обслуга | 8 |
| Темп вогню | 1—2 постр./5 хв. |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | ~40 км (стандартний ОФС), 60 км (АРС)[1] |
Головне озброєння | 170-мм гармата |
| Двигун | |
| Підвіска | індивідуальна, торсіонна |
| Паливо | дизельне |
| Швидкість | шосе: 40 км/год[2] |
| Прохідність | стінка: ~ 1 м рів: ~ 2,5 м брід: ~ 1,2 м |
М-1978 «Коксан» у Вікісховищі | |
М-1978 «Коксан» (кор. M-1978 곡산) — північнокорейська самохідна артилерійська установка з гарматою калібром 170-мм. Про цю самохідну гармату доступної інформації небагато, оскільки Північна Корея є закритою країною. Позначення M-1978 та «Коксан» були надані цьому типу САУ американськими військовими аналітиками, оскільки вони вперше дізналися про нього в тому році в Коксані, Північна Корея.[2]
Історія
В другій половині 1970-х років, під час широкомасштабної кампанії з модернізації та механізації північнокорейської армії нещодавно створений Другий Економічний Комітет Трудової партії Кореї ініціював виробництво ряду самохідних артилерійських установок, зокрема і 170-мм самохідної гармати.[3] Ключовою вимогою до цієї артилерійської системи була можливість наносити удари по Сеулу з півночі демілітаризованої зони.[2]
У 1989 році з'явилася нова версія Коксана, яка отримала позначення M-1989. Вона використовує ту ж гармату та установку, що й M-1978, але змонтована на модифікованому шасі гусеничного артилерійського тягача АТС.[4]
На відміну від попередника, M-1989 Коксан інколи виставляється північнокорейцями на публіку під час парадів і телепередач.[5] Один екземпляр також був представлений на Міжнародній виставці оборонної промисловості та конференції у 2005 році в Об'єднаних Арабських Еміратах.[6]
Опис
«Коксан» є найбільш далекобійною ствольною артилерійською системою Корейської Народної Армії.[7] Дальність стрільби зі звичайним осколково-фугасним снарядом становила 40 км, а з активно-реактивним снарядом на відстань до 60 км. Вважається що КНА також розробила хімічний боєприпас.[3]
Шасі створене на базі китайського середнього танка Тип 59 (копія радянського T-54A). Два великі сошники з гідравлічним приводом кріпляться до корпусу ззаду. На лобовому листі корпуса знаходиться відкидний замок для кріплення ствола в похідному положені.[3]
За даними Фосса, 170-мм гармата може бути російською корабельною гарматою або системою берегової артилерії, поставленою в Північну Корею в 1950-х роках. Після того як вони були замінені керованими ракетами для берегової оборони, списані гармати могли бути використані для створення Коксана.[8] Також існують припущення, що основою для розробки гармати стали напрацювання по 170-мм трофейній гаубиці вермахту, отриманої від Радянського Союзу.[9]
M-1989 була розроблена як наступник M-1978. Вона побудована на новому шасі й несе на борту 12 снарядів. Оригінальна система взагалі не несе боєкомплекту.[2]
Бойове застосування
Ірано-іракська війна
В ході восьмирічної Ірано-Іракської війни Північна Корея підтримувала Іран, забезпечуючи цю країну значною кількістю боєприпасів та систем озброєння включно з невідомою кількістю систем початкової моделі (класифікованої американськими військовими як M-1978) до Ірану на початку 1987 року.[10] Вважається, що вони були організовані в окремі батальйони або полки армійського рівня і доєднувалися до корпусу за потреби. Бойовий дебют САУ відбувся у січні 1987 року під час операції «Кербела-5» у районі Басри. «Коксани» застосовувалися для масованих артилерійських нальотів, зокрема із застосуванням активно-реактивних снарядів на повну дальність стрільби.[11] Система використовувалася іранцями для ведення вогню з півострова Ель-Фао по північно-східних нафтових родовищах Кувейту. За час війни Ірак захопив у Ірану більше десятка САУ.
Під час війни в Перській затоці деякі з цих установок були захоплені армією США.[12]
Повномасштабне російське вторгнення 2022 року
14 листопада 2024 року у Росії помітили корейські далекобійні САУ M1989 Koksan. Ймовірно, вони будуть використовуватися військовими КНДР. Також рух опору «АТЕШ» заявляв про навчання російських артилеристів на північнокорейських самохідних артилерійських установках.[11]
18 лютого 2025 року на Луганщині бійці 412 полку безпілотних систем Nemesis розбили північнокорейську самохідну артилерійську установку з гарматою калібром 170-мм САУ М-1978 «Коксан». Це перше з початку повномасштабного вторгнення ураження цієї техніки.[13]
14 квітня 2025 року підрозділ ударних безпілотників «Чорний Стриж» вполював північнокорейську САУ «Коксан». Було використано два FPV-дрони, які знищили ворожу САУ.[14]
Станом на 18 квітня 2025 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією однієї САУ M-1989 Koksan.[15]
Оператори
Поточні
Іран: 30 M-1978, станом на 2024 рік.[16]
Північна Корея: невідома кількість M-1978 та M-1989, станом на 2024 рік.[17]
Ймовірні
Галерея
-
M-1989 «Коксан» на параді в Північній Кореї, 2013 рік -
Американський M88 буксирує М-1978 «Коксан» -
Іранський «Коксан» на параді -
Ствол гармати зблизька -
Вигляд спереду -
M-1978 захоплена військовими США в Іраку
Див. також
Примітки
- ↑ Koksan M1978.
- ↑ а б в г M1978 Koksan 170 mm Self-Propelled Gun | Military-Today.com. www.military-today.com. Процитовано 3 листопада 2022.
- ↑ а б в Joseph Bermudez, “M 1978 and M 1989 170mm Self Propelled Guns, Part I,” KPA Journal 2, no. 6 (2011): 2,.
- ↑ Foss, 2011, с. 830.
- ↑ Bermudez, Joseph S. (July 2011). M-1978 and M-1989 170 mm Self- Propelled Guns, Part II. KPA Journal. 2 (7): 1.
- ↑ Oryx. Inconvenient arms: North Korean weapons in the Middle East. Oryx Blog. Процитовано 10 листопада 2020.
- ↑ Koksan M1978. Missile Threat (амер.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Foss, 2011, с. 829.
- ↑ Чим особлива 170-мм САУ "Коксан" з КНДР, та чому пропагандисти РФ заявляли до неї інтерес. Defense Express. Процитовано 14 листопада 2024.
- ↑ DPRK history: the 170mm self-propelled gun in the Iran-Iraq War | NK News. NK News - North Korea News (амер.). 19 червня 2016. Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ а б в У Росії помітили корейські далекобійні САУ M1989 Koksan. Мілітарний. Процитовано 14 листопада 2024.
- ↑ M-1978 / M1989 (KOKSAN) 170mm self propelled (SP) gun. www.globalsecurity.org. Процитовано 3 листопада 2022.
- ↑ K, Anna (18 лютого 2025). Сили оборони вперше знищили північнокорейську САУ Коксан. Iнформацiйний спротив (амер.). Процитовано 18 лютого 2025.
- ↑ FPV-дрон 103-ї бригади ТрО знищив північнокорейську САУ «Коксан». Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2025.
- ↑ Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 18 квітня 2025.
- ↑ IISS, 2024, с. 353.
- ↑ IISS, 2024, с. 282.
Література
- Foss, Christopher F., ред. (2011). Jane's Armour and Artillery 2011-2012 (англ.). Jane's Information Group. ISBN 978-0-7106-2960-9.
- International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.
