Міхал Грабовський
пол. Grabowski Michal
Міхал Грабовський
Ім'я при народженні	Міхал Йоахім Ян
Псевдо	Edward Tarsza[1]
Народився	25 вересня 1804(1804-09-25) с. Золотіїв Рівненського повіту (тепер Рівне)
Помер	19 листопада 1863(1863-11-19) (59 років) Варшава, Польща
Поховання	Повонзківський цвинтар
Країна	Республіка Польща  Російська імперія
Місце проживання	Санкт-Петербург[2]
Діяльність	історик, письменник, критик
Alma mater	Рішельєвський ліцей
Знання мов	польська
Членство	Краківське наукове товариствоd[3]
Конфесія	католик
Батько	Антоній Михайлович Грабовський
Мати	Тереза Дворжанська
У шлюбі з	Павлина Росьцішевська+
Діти	доньки: Марія, Єлизавета, Тереза, Магдалина(1853—1936), ?, сини: Антон, Міхал-Конрад, Люциан-Марцелій
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Мі́хал Йоахім Ян Грабо́вський гербу Равич (пол. Michał Joachim Jan Grabowski, псевдонім — Едвард Тарша; 25 вересня 1804, Золотіїв — 19 листопада 1863, Варшава) — письменник, літературний критик, історик, представник «української школи» в польськомовній літературі.

Міхал Грабовський народився 25 вересня 1804 на Волині, в Золотієві (з 50-х — 60-х років XX століття — у складі міста Рівне), ґміна Рівне Рівненського повіту, у сім'ї майора російських військ, шляхтича Антонія Михайловича Грабовського та його дружини Терези Дворжаньської. Дитячі роки провів в Олександрівці (Олександрівка тепер — райцентр на півночі Кіровоградщини; неподалік Чигирин, Кам'янка, Новомиргород), де його батько купив маєток з 229 кріпаками чоловічої статі та кам'яним будинком у готичному стилі на березі Тясмину, куди й переїхав його батько із сім'єю.

Олександрівка. Старий палац Міхала Грабовського	Н.Орда Олександрівка. Новий палац Міхала Грабовського

Навчався спочатку в єзуїтському колегіумі в Романові, пізніше — в повітовій школі василіян в Умані та у ліцеї ім. Рішельє в Одесі.

В Уманській школі приятелював з Богданом Залеським^[4][5] та Северином Гощинським, які надихнули його на літературну діяльність. У 1820–1825 рр. переважно перебував у Варшаві, де увійшов у близькі стосунки з Юліушем Словацьким, Маурицієм Мохнацьким та іншою академічною молоддю, протягом 1825–1850 рр. постійно проживав в Олександрівці, у 1850–1862 рр. — у Києві. З 1857 року був власником садиби на Андріївському узвозі 34. Будинок в якому жив Грабовський не зберігся.^[6] Коли від народження слабкої статури Грабовський захворів у 1828 році грудною хворобою, Гощинський супроводжував його спочатку до Варшави, а потім невдовзі і до Відня, де знайшов знаних лікарів, які поправили йому здоров'я.

На гостині в 1843 році побував Тарас Шевченко. На тривалій гостині та творчому пленері у Грабовського неодноразово (1843, 1844, 1856) перебував Пантелеймон Куліш. Також в його маєтку побували письменники Северин Гощинський, Тимко Падура, Богдан Юзеф Залеський, Ромуальд Підберезький, художник Наполеон Орда, російський державний діяч і вчений Іван Фундуклей. Є дані, що відвідував Рихту. На початку 1862 року, маркіз Вєльопольський^[pl] покликав Міхала Грабовського до Варшави, і той посів в Комісії народної освіти і віросповідання посаду директора Відділу освіти, звільнену внаслідок тяжкої хвороби Йозефа Корженьовського, а потім невдовзі, внаслідок виїзду за кордон Головного Директора цієї ж комісії, почав тимчасово виконувати його обов'язки. По можливості ставав на захист польської еліти, зокрема врятував від переслідування російською владою ксьондза Яжджевського, професора Варшавської Духовної Академії.^[7] Але ця його нова діяльність не тривала довго: після кількатижневого нездужання, під час якого отримав вже на постійно посаду Головного Директора, згас у колі родини. Похований у Варшаві, на Повонзківському цвинтарі, Під Катакомбами, перший ряд, місце 176.177.

У 1834(1835)^[8] році одружився з Павлиною Росьцішевською гербу Юноша, донькою чигиринського поміщика Кароля Росьцішевського та його дружини Бони, до шлюбу Шимановської гербу Єзєра (щодо дітей, то за даними Похилевича було 2 сина Антон та Михайло^[9], інше джерело^[10] подає наявність наступних дітей: доньок Марії, Єлизавети, Терези, Магдалини(1853—1936) та сина Люциана).

Насправді ж у шлюбі мав п'ятьох доньок та трьох синів. Після смерті письменника його дружина Павлина разом з дітьми повертається до Києва.

Його старший син Антон, випускник Кадетського корпусу, володів у Києві садибою на Андрієвському узвозі № 34, поки не програвся в карти і не потрапив до божевільні. Садиба на Андрієвському узвозі № 34 після цього перейшла до молодшого сина Люциана-Марцелія^[11].

Відомо також, що його син Михайло-Конрад мав свого сина Олександра-Сигізмунда^[12].

Вперше заявив про себе на літературній ниві критичним виступом в 1829 році у «Варшавському щоденнику».

Як літературний критик, М. Грабовський був ідеологом слов'янського романтизму, орієнтував письменників-сучасників на традиції народної творчості. Критерії, з якими він підходив до художнього твору, передбачали проникнення в нього мотивів із народного життя, близькість до народних оповідань.

У романах «Коліївщина і степи» (1838)^[13], «Гуляйпільська застава»^{[14][15][16][17][18]} (1840–1841,1900-1901), «Тайкури: повість народна» (1846), «Пан староста Канівський» (1856), «Пан староста Закревський» (1860), «Заметіль у степах» (1862), Грабовський описував соціальне життя українського народу та шляхти. Автор статей: «Українські мелодії» (1828), «Про українські пісні» (1837), «Про українські народні легенди» (1845).

Як історик Міхал Грабовський заявив про себе працями «Джерела до польської історії» (у співавторстві з Олександром Пшездзецьким, 1843), «Головні щоденники» (1845), «Україна давня і теперішня» (1850), а також консультував історика А.Скальковського при написанні «Історії Нової Січі…». Був прийнятий в члени Одеського товариства історії та старожитностей.

Вершиною його публіцистичної діяльності стала праця «Відповідь Поляка російським публіцистам, з питання про Литву та західні губернії»^[19][20][21], в якій він аргументовано розвінчав апологетів експансіоністської політики Імперської Росії.

• Літературні, критичні та мистецькі статті^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Літературна кореспонденція, т.1^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Літературна кореспонденція, т.2^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Література і критика, т.1^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Література і критика, ч.3^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Головні щоденники^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Пан староста Закревський^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Коліївщина і степи^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гуляйпільська застава, т.1^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гуляйпільська застава, т.2^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гуляйпільська застава, т.3^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гуляйпільська застава, т.4^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гуляйпільська застава, т.5^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Пан староста Канівський
• Заметіль в степах^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Джерела до польської історії
• Україна давня і теперішня^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Пінчук Ю. А. Грабовський Міхал [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 182. — ISBN 966-00-0405-2.
• Ян Креховецький. Опис життя та творів Міхала Грабовського [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
• [1] [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] Антонюк-Кисіль В. П. Михайло Грабовський як дослідник історії України // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2010, вип. XXIX — с.277-281.

• Ґрабовський Міхал // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.