| Міскавайх | |
|---|---|
араб. أحمد بن مُحمَّد بن يعقوب مُسكويه الرازي  | |
| Прізвисько | أبو علي і Abou 'Ali[1] |
| Народився | 932[3][5][…] Рей, Аббасидський халіфат[7] |
| Помер | 1030[2][3][…] Ісфаган, Іран[7] |
| Країна | Буїди |
| Діяльність | філософ, поет, історик, політик, алхімік, фармаколог |
| Галузь | богослів'я, поезія, філософія, історія і етика |
| Вчителі | Yahya ibn Adid |
| Знання мов | арабська[2][7] і перська |
| Magnum opus | Tajārib Al-Umam Wa-Taʻāqub Al-Himamd |
| Конфесія | іслам і шиїти[8] |
Ібн Міскавайх (перс. مُسْکُـوْيَه Muskūyah, 932–1030), повне ім'я Абу Алі Ахмад ібн Мухаммед ібн Якуб ібн Міскавайх — перський історик, поет, філософ і фізик часів Буїдів, прихильник грецької доктрини в ісламі. Його працю «Про визначення характера» (تهذيب الأخلاق Tahdhīb al-Akhlāq) називають найвпливовішою роботою з філософської етики в ісламі.
Ібн Міскавайх переводить етику заповідей Корану в етику чесноти Арістотеля, метою якої є дисциплінувати (ta'dib, пор. грец. paideia) людську природну запальність, дозволяючи глибокій єдності виражатися в любові та соціальності. Систему Міскавейха значною мірою перейняв аль-Газалі, особливо в трактуванні етики доброчесності, хоча в темах, де Міскавейх здавався надто світським чи гуманістичним аль-Газалі підкорегував його побожними темами.
Ібн Міскавайха іноді називають «Третім Учителем»[9] в історії ісламської філософії та «першим мусульманином, що підійшов до вивчення етичної філософії з наукової точки зору».[10]
Див. також
Примітки
- ↑ https://www.lescahiersdelislam.fr/Ibn-Miskawayh-932-1030-une-philosophie-de-l-ethique-du-bonheur-et-de-l-education_a544.html
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Internet Philosophy Ontology project
- ↑ AlKindi
- ↑ а б в Encyclopædia Iranica / N. Sims-Williams, A. Ashraf, H. Borjian et al. — USA: Columbia University, 1982. — ISSN 2330-4804
- ↑ العاملي م. ا. أعيان الشيعة — Т. 3. — С. 159.
- ↑ 'Абд ал- 'Азиз 'Иззат. «Ибн» Мискавейх. Фалсафатуху-л-ахлакиййату ва масадируха. Каир, 1946, ч. 1, с. 8.
- ↑ Ал-адиб ва-л-муфаккир Абу Хаййан ат-Таухиди. Та' лиф 'Али Диб. Тунис, 1976, с. 24.
Джерела
- The Cambridge Dictionary of Philosophy, Robert Audi (Editor). Cambridge University Press, 1995—1999 (Editorial). Page: 679.