Мір Джафар Багіров азерб. Mircəfər Bağırov
Мір Джафар Багіров і Берія
Народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР
5 жовтня 1921 — 22 травня 1927
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Новруз Різаєв
Голова Ради Народних Комісарів Азербайджанської РСР
23 жовтня 1932 — 12 грудня 1933
Попередник:	Дадаш Буніатзаде
Наступник:	Усейн Рахманов
Перший секретар ЦК Компартії Азербайджанської РСР
15 грудня 1933 — 6 квітня 1953
Попередник:	Рубен Рубенов
Наступник:	Мір Якубов
Голова Ради Міністрів Азербайджанської РСР
6 квітня 1953 — 20 липня 1953
Попередник:	Теймур Кулієв
Наступник:	Теймур Кулієв
Народження:	17 вересня 1895(1895-09-17) Куба, Бакинська губернія, Російська імперія
Смерть:	26 травня 1956(1956-05-26) (60 років) Баку, Азербайджанська РСР
Причина смерті:	вогнепальна рана
Поховання:	Ясамальське кладовищеd
Країна:	Російська імперія, Азербайджанська Демократична Республіка і СРСР
Партія:	КПРС (13 березня 1954)
Діти:	сини: Джангір та Джен
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Мір Джафар Аббас огли Багіров (азерб. Mircəfər Abbas oğlu Bağırov, 5 вересня (17 вересня) 1896, Куба, тепер Азербайджан — 26 травня 1956, Баку, Азербайджанська РСР) — радянський та азербайджанський партійний і державний діяч, керівник органів держбезпеки Азербайджану (ВНК, ДПУ, ОДПУ, НКВС), народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР (1921—1927), голова Ради народних комісарів Азербайджанської РСР (1932—1933), 1-й секретар ЦК КП Азербайджанської РСР (1933—1953), голова Ради міністрів Азербайджанської РСР (1953). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1934—1937). Член ЦК ВКП(б) (1937—1953). Кандидат у члени Президії ЦК КПРС (з 5 березня по 7 липня 1953 року). Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань.

Мір Джафар Багіров народився 5 вересня (17 вересня) 1896 року у місті Куба Кубинського повіту в селянській родині. У 1913 році закінчив міське училище в місті Куба, в 1915 році — дворічні педагогічні курси в Порті-Петровську. З лютого 1915 по березень 1917 року працював учителем міського училища в місті Куба.

У березні 1917 році вступив до РСДРП(б).

З березня по серпень 1917 року — товариш (заступник) голови Кубинської ради. З серпня 1917 по лютий 1918 року працював у підпільному більшовицькому осередку в місті Куба. З лютого по липень 1918 року очолював партизанський загін. З липня по серпень 1918 року — боєць партизанського загону Петрова в Баку. З 1918 року Багіров брав участь у комуністичній діяльності в Закавказзі, тоді ж познайомився із Анастасом Мікояном та завів дружбу з Лаврентієм Берією.

У серпні — листопаді 1918 року — секретар партійного колективу Залізного полку РСЧА. У листопаді 1918 — травні 1919 року — військовий комісар 1-го Астраханського мусульманського полку РСЧА. 1919 року під керівництвом Кірова він брав участь у придушенні Астраханського повстання^[1]. У травні — серпні 1919 року — військовий комісар 290-го стрілецького полку 33-ї стрілецької дивізії 8-ї армії РСЧА у Воронежі. З серпня по грудень 1919 року — порученець при Революційній військовій раді (РВР) 11-ї армії РСЧА в Астрахані. У грудні 1919 — лютому 1920 року — військовий комісар загону особливого призначення. У лютому — квітні 1920 року — співробітник Кавказького бюро із відновлення радянської влади на Кавказі. У квітні — травні 1920 року — уповноважений Революційної військової ради Кавказького корпусу в астрахаані та Баку.

Повернувся до Азербайджану після встановлення там радянської влади. У травні — червні 1920 року — заступник голови революційного комітету Карабаської області в місті Шуша. З червня по вересень 1920 року — командир і уповноважений РВР із формування 2-ї стрілецької бригади РСЧА в місті Агдамі Азербайджанської РСР.

У вересні — жовтні 1920 року — помічник військового комісара Азербайджанської стрілецької дивізії в Баку. У жовтні — листопаді 1920 року — голова Воєнного трибуналу 1-ї стрілецької дивізії РСЧА в Баку. У листопаді 1920 — лютому 1921 року — голова виїзної сесії Воєнного трибуналу 11-ї армії РСЧА в Баку.

10 лютого 1921 року Мір Джафар Багіров був призначений головою Надзвичайної комісії (ЧК) Азербайджанської РСР, а 7 вересня 1926 року — головою ДПУ Азербайджанської РСР, перебуваючи на цій посаді до 22 травня 1927 року^[2]. Одночасно, з травня 1921 по 22 травня 1927 року — народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР. До 22 травня 1927 року — також заступник голови Ради народних комісарів Азербайджанської РСР.

З травня 1927 по грудень 1928 року — начальник Закавказького управління водного господарства. З грудня 1928 по вересень 1929 року — голова правління Закавказької Спілки сільськогосподарської кооперації.^[2].

У листі до Молотова від 21 серпня 1929 року Сталін писав:

Багірова (незважаючи на його гріхи у минулому) доведеться затвердити головою НК Азербайджану: нині він єдина людина, яка зможе впоратись із мусаватистами та іттіхадистами, що підняли голови в Азербайджанському селі. Справа ця серйозна, й тут жартувати неможна. [1]

7 вересня 1929 року Мір Джафар Багіров був призначений головою ДПУ Азербайджанської РСР. Працював на цій посаді до 6 серпня 1930 року^[2]. На засіданні партколегії ЦКК ВКП(б) 24 вересня, що розглядала питання про керівних працівників Азербайджанської партійної організації, зазначено:

Вказати тов. Багірову, що він не вжив заходів проти неприпустимих мір розправи в органах ДПУ 1924 р., попередивши його, що у разі повторення таких випадків в апараті ДПУ він буде нести всю відповідальність як голова Азербайджанського ДПУ. [1]

У вересні 1930 — лютому 1932 року — слухач курсів марксизму при ЦК ВКП(б) у Москві.

У лютому — жовтні 1932 року — відповідальний інструктор ЦК ВКП(б) у Москві.

З 20 жовтня 1932 по грудень 1933 року Багіров очолював Раду народних комісарів Азербайджанської РСР^[2].

10 грудня 1933 року Багірова обрали 1-м секретарем ЦК КП Азербайджанської РСР та 1-м секретарем Бакинського міського комітету КП(б) Азербайджану (до 1950 року). Одночасно, з грудня 1933 по 15 січня 1934 року — 3-й секретар Закавказького крайового комітету ВКП(б).

10 лютого 1934 року Багіров обраний кандидатом у члени ЦК ВКП(б), а 12 жовтня 1937 року постановою пленуму ЦК ВКП(б) був переведений з кандидатів у члени ЦК ВКП(б)^[2]. На I сесії Верховної Ради СРСР у січні 1938 року, під час формування нового уряду СРСР на підставі конституції 1936 року, Багіров піддав різкій критиці діяльність тодішнього наркома юстиції Миколи Криленка, в результаті чого той не увійшов до складу нового уряду^[1]. До 1940 року приблизно 70 тис. азербайджанців загинуло в результаті чисток, які здійснював Багіров^[3]. Інтелігенція була зламана й ліквідована як громадська сила, «стара гвардія» комуністів також була знищена^[3].

У 1941—1946 роках, коли радянські війська зайняли Іранський Азербайджан й установили там про радянський уряд, насаджував там власний міні-культ особи як «об'єднувача Азербайджану»^[4]. Багіров помітно вплинув на радянську історіографію Кавказької війни XIX століття. В одній зі своїх статей він написав, що вступ Кавказу до складу Росії був добровільним і мав прогресивне значення, тоді як імам Шаміль був іноземним шпигуном. Невдовзі ця думка стала панівною, хоча до цього переважала прямо протилежна^[5].

5 березня 1953 року було оголошено про смерть Й. В. Сталіна. Того ж дня постановою Спільного засідання Пленуму ЦК КПРС, РМ СРСР, Президії Верховної Ради СРСР Мір Джафар Багіров став кандидатом у члени Президії ЦК КПРС^[2]. Смерть Сталіна ознаменувала собою кінець сталінської епохи, а слідом за нею падіння Багірова та Берії. 18 квітня 1953 року постановою IV-го пленуму ЦК КП Азербайджану Багіров був звільнений від посади 1-го секретаря ЦК Компартії Азербайджану^[2]. З 6 квітня по 13 липня 1953 року працював головою Ради міністрів Азербайджанської РСР.

26 червня Берію запросили на засідання Президії КПРС і там заарештували. 2—7 липня відбувся Пленум ЦК КПРС, на якому обговорювалось питання «Про злочинні антипартійні та антидержавні дії Берії». На пленумі Багіров виступив з критикою на адресу Берії, заявивши: «Берія — це хамелеон, злісний ворог нашої партії, нашого народу»^[6]. Однак, це не врятувало його. 7 липня постановою пленуму ЦК КПРС Багірова було виведено зі складу ЦК КПРС й того ж дня опитуванням виведено з кандидатів у члени Президії ЦК КПРС^[2]. У жовтні 1953 року Багірова призначили заступником начальника об'єднання «Куйбишевнафта» Міністерства нафтової промисловості СРСР^[2].

13 березня 1954 року рішенням КПК при ЦК КПРС Мір Джафар Багіров був виключений з партії та заарештований^[7]. 7 травня 1956 року Воєнна колегія Верховного Суду СРСР засудила його до страти за порушення соціалістичної законності як спільника Л. П. Берії^[7]. Він подав прохання про помилування, але 12 травня Президія Верховної Ради СРСР відхилила його клопотання. 26 травня Мір Джафар Багіров був розстріляний у Баку^[2].

1918 року Мір Джафар Багіров одружився з російською медсестрою Марією Сергеєвою, а 1919 року у них народився син Володимир-Джахангір^[8]. Незабаром дружина померла. Пізніше Багіров одружився з єврейкою Євгенією Гельман, від шлюбу з якою у нього 1932 року народився син Джен^[8].

Старший син Володимир закінчив Єйську воєнну авіаційну школу пілотів і Ташкентське піхотне училище. З перших днів Німецько-радянської війни він брав участь пілотом-винищувачем у повітряних боях під Москвою. 5 червня 1943 року в бою поблизу міста Обоянь, відбиваючи наліт на летовище, Володимир збив німецький бомбардувальник Ю-88, але витративши весь запас боєкомплекту, він у лобовій атаці таранив винищувач FW-190, в результаті чого обидва літаки вибухнули у повітрі^[9]. Молодший син Джен помер 1994 року, а його мати Євгенія Багірова 1997 року. Обидва поховані на Востряківському кладовищі^[10] у Москві.

• п'ять орденів Леніна (15.3.1935, 6.02.1942,.11.1943, 16.09.1946, 25.11.1946)
• два ордени Червоного Прапора (.02.1924,)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (27.04.1940,)
• орден Вітчизняної війни І ст. (1945)
• орден Трудового Червоного Прапора Азербайджанської РСР (1922)
• медалі

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Багіров Мір Джафар Аббас-огли

• Багіров Мір Джафар Аббас огли
• Дещо про Мір Джафара Багірова [Архівовано 4 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Багіров на сайті «protivpytok.org» [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)