? Мінога морська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 2.3)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Безщелепні (Agnatha) Надклас: Круглороті (Cyclostomata) Клас: Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi) Ряд: Міногоподібні (Petromyzontiformes) Родина: Міногові (Petromyzontidae) Рід: Petromyzon Linnaeus, 1758 Вид: Мінога морська
Біноміальна назва
Petromyzon marinus Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Petromyzon marinus Віківиди: Petromyzon marinus EOL: 580535 ITIS: 159722 МСОП: 16781 NCBI: 7757

Мінога морська (Petromyzon marinus) — єдиний вид роду Petromyzon. Веде паразитичний спосіб життя. Вид занесений до Бернської конвенції та інших природоохоронних документів.

Сягає довжини 120 см і ваги 2,3 кг. Тулуб голий, вугреподібний. Рот у формі присмоктувальних дисків з численними роговими зубами. Парні плавці відсутні, два спинних плавці розділені проміжком. З кожного боку голови 7 зябрових отворів. Забарвлення коричнево-сіре.

Європейські прибережні води від Білого моря та Ісландії до Гібралтару. Західне Середземномор'я та Адріатика. Зустрічається на східному узбережжі Північної Америки.

У морі присмоктується до риб, перш за все, оселедця, сьомги, скумбрії, форелі, тріски, камбали.

Це моногамна риба. Нереститься в червні-початку липня. Самець будує кубло діаметром близько 50 см і його охороняє. Кубло розташовується на галечниково-піщаному ґрунті на глибині 40-60 см. Після нересту батьки гинуть. Діаметр яєць — 1,1 мм. При 15ºС личинки вилуплюються через 11 днів після нересту, 3-4 дні залишаються у кублі, потім розселяються вниз за течією. Піскорийки (личинки) живуть у ґрунті 5-6 років, метаморфоз починається наприкінці літа — восени, коли вони завдовжки 14-15 см, і триває усю зиму. Після виходу з ґрунту молоді міноги скочуються в море, морський період — близько 3 років.

На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид»^[1]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому мінога морська занесена до Бернської конвенції (Додаток III. Види фауни, що підлягають охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони).^[2]

Мінога морська на сайті WoRMS [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з іхтіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.