| село Мільки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Сухополов'янська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080170310044311 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Перша згадка | 1600 (424 роки)[1] |
| Населення | 20 |
| Площа | 0,932 км² |
| Густота населення | 74,03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17533 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°37′47″ пн. ш. 32°34′21″ сх. д. / 50.62972° пн. ш. 32.57250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
113 м |
| Водойми | Удай |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17533, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Валки, вул.Незалежності, 29 |
| Карта | |
  Мільки | |
 Мільки | |
| Мапа | |
| |
Мі́льки — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 20 осіб. Входить до складу Сухополов'янської сільської громади.
Демографія
За переписом 2001 року в селі проживало 69 осіб. Але населення скорочується і на 2020 складало 20 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 68 | 98.55% |
| російська | 1 | 1.45% |
| Усього | 69 | 100% |
Історія
Село входило до 1781року до Переволочанської сотні Прилуцького полку. а потім до Прилуцького повіту Чернігівського намісництва[3].
До 1781 року селище було приписане до церкви Архістратига Михаїла у Валках[4].
Найдавніше знаходження на мапах 1826-1840 рік як Малки[5].
У 1862 році у селі володарському та казеному Мі́льки була церква та 64 двори де жило 480 осіб[6].
У 1911 році у селі Мі́льки була церква Андрія Первозванного[7][3], церковно-прихідська школа та жило 808 особа[8].
Після 1945 року приеднано хутір Євтухи[9] (Євтух[10], Євтушевській[11], Евтуховській[6]).
До 2020 року орган місцевого самоврядування — Валківська сільська рада.
Див. також
Примітки
- ↑ ВРУ. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 106, 535 та 603 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст.91 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ а б ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 313 з 562.
- ↑ Карта РККА M-36 (А). Киевская, Черниговская, Гомельская области. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ Трехверстовка Черниговской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 312 з 562.
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
