село Межигір'я
Церква Покрови Пресвятої Діви Марії
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Монастириська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060310270038150
Основні дані
Перша згадка	XVI ст.
Колишня назва	Міжгір'я
Населення	221 (2014)[1]
Територія	3.05 км²2.621
Густота населення	72.46 осіб/км²
Поштовий індекс	48341
Телефонний код	+380 3555
Географічні дані
Географічні координати	49°2′58″ пн. ш. 24°58′3″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 24.96750° сх. д. / 49.04944; 24.96750
Водойми	р. Горожанка
Найближча залізнична станція	Дубівці
Місцева влада
Адреса ради	48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Межигір'я
Межигір'я
Мапа
Межигір'я у Вікісховищі

Межигі́р'я — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. До 2020 року підпорядковане Устє-Зеленській сільській раді.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.^[2]

Розташоване на річці Горожанка (ліва притока Дністра) на заході району, за 22 км від центру громади і за 19 км від найближчої залізничної станції Дубівці (Галицький район, Івано-Франківська область). Географічні координати: 49° 03′ північної широти і 24° 58′ східної довготи. Територія — 3,05 км².

Назва поселення походить від місця розташування — між горами.

Відоме від XVI ст.

1904 року велика земельна власність належала Х. Ваттенбергу.

У Першій світовій війні в Легіоні УСС служили Василь Протас, Олексій Чучук. В УГА воювали Степан Жилавий (нар. 1892), Яків Павелко (нар. 1894), Василь (нар. 1895) та Йосип (нар. 1893) Рущаки, Петро Стойковський (нар. 1895).

Протягом 1920–1939-х роках у селі діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», Народний дім, збудований у 1926—1927 рр., кооперативна крамниця і молочарня, аматорський гурток, хор.

У 1930-х роках у селі створено підпільні структури ОУН. Особливо активно діяла молодіжна ОУН, борючись проти польської влади, а потім проти більшовиків.

Від вересня 1939 р. село — під радянською владою, яка переслідувала національно свідому молодь.

Від 4 липня 1941 р. до 23 липня 1944 р. Межигір'я — під нацистською окупацією.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули: Василь Сталюсь (1904—1945), Петро Чучук (1918—1945), Яким Шеленко (1907—1945); пропали безвісти: Франко Борецький (нар. 1919), Василь Грона (нар. 1919), Роман (нар. 1910) і Яким (1908—1945) Рущаки.

У 1947 року на подвір'ї Степана Борецького в криївці перебувало два хлопці та дівчина, за доносом місцевого сексота повстанців викрито і вбито. Органи НКВС і МДБ репресували понад 100 осіб із села, серед них: Антон (1883—1954) та Анастасія (1880—1972) Ботюки, Михайло Галушка (нар. 1930), родини Подлецьких, Рущаків, Чучуків, Шумегів та інші.

У 1957 та 2008 роках село внаслідок повені підтоплене.

Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району^[3].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610711, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 146 виборців, явка 77,40%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 30,36%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 22,32%, за «Європейську Солідарність» — 16,96%.^[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Алла Стечишин (самовисування) — 53,00%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 16,00%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 10,00%^[5].

• церква Покрови Пресвятої Богородиці (1865, дерев'яна, УГКЦ).

Насипана символічна могила Борцям за волю України (1990).

На початку XX століття побудовано школу, до 1919 року вона була українська, згодом — утраквістична (двомовна). До 2000-их^[6] діяла загальноосвітня школа I ступеня. Нині учні та дошкільнята на навчаються в Усті-Зеленому^[6].

Працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади.

Землі обробляє ТзОВ «Лемківська мрія».

У 1880 році в Межигір'ї проживало 532 українці, 146 поляків, 26 євреїв, у 1900 — 756 українців, 180 поляків, 51 єврей.

У 2014 році в селі було 117 дворів.

• Мар'ян Миськів (1947) — український вчений у галузі кристалохімії неорганічних сполук, доктор хімічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка.
• Володимир Рущак (1938—1999) — український лікар, учений у галузі медицини.
• Тарас Рущак (нар. 1950) — український інженер-механік, підприємець, громадський діяч.

• Віктор Ющенко (у 2008)^[6]
• Юлія Тимошенко (у 2008)^[6]

• Мельничук Б., Федечко М. Межигір'я // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 72. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Товстенюк О., Уніят Г. Міжгір'я // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 526. — ISBN 966-528-199-2.
• Międzygórze, wś, leży nad potokiem, dopływem Dniestru // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 374. (пол.)

Межигір'я у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Межигір'я у Вікісховищі?

• Дзік О. На півставки працюють троє [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua. — 2012. — 11 травня.