|1 = 30px= |2 = Сайт =

Мєсяць Геннадій Андрійович
Народився	29 лютого 1936(1936-02-29)[1] (88 років)  Кемерово, Західно-Сибірський край, Російська СФРР[1]
Місце проживання	Москва
Країна	Російська Федерація
Діяльність	фізик
Alma mater	Томський політехнічний університет
Галузь	електроніка[2] і фізика
Заклад	Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва Томський державний університет Томський політехнічний університет
Посада	директор і віцепрезидент[1]
Вчене звання	професор[d], академік АН СРСР[d] і академік Російської академії наук
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	Lev Senad
Членство	Академія наук СРСР (25 грудня 1984) Академія наук СРСР Російська академія наук Commission on Pseudoscienced
Нагороди	Stolletov Prized (1996) Global Energy Prized (2003) IEEE Marie Sklodowska-Curie Awardd
Висловлювання у Вікіцитатах  Мєсяць Геннадій Андрійович у Вікісховищі

Геннадій Андрійович Мєсяць (Місяць) (29 лютого^[3] 1936, Кемерово^[4], Західно-Сибірський край, РРФСР) — російський фізик українського походження, уродженець Сірого Клину, Засновник Уральського відділення РАН, син в'язня концтаборів ГУЛАГ СРСР Андрія Місяця, засновник наукового напрямку потужнострумової електроніки та імпульсної електрофізики.

Академік РАН, віце-президент (1987— 2013) і член Президії РАН (Москва); член Відділення і член Президії Уральського відділення РАН (Єкатеринбург); член Відділення і член Бюро Відділення фізичних наук РАН (Москва); член Президії Троїцького наукового центру РАН (Москва); голова Бюро Ради і голова Ради РАН з координації діяльності регіональних відділень та регіональних наукових центрів РАН; голова Комісії Президії РАН щодо формування переліку програм фундаментальних досліджень РАН; голова Приладової комісії Президії РАН; голова Наукової ради з релятивістської і потужнострумової електроніки; голова Наукової ради з проблеми «Обробка конструкційних матеріалів пучками заряджених частинок»; директор Фізичного інституту імені П. М. Лебедєва РАН (Москва); лектор-професор МФТІ (Москва); голова Бюро Комісії та Комісії РАН з експортного контролю; голова Координаційної ради РАН з інноваційної діяльності; науковий керівник Інституту потужнострумової електроніки ТНЦ СО РАН (Томськ); науковий керівник Інституту електрофізики УрВ РАН, завідувач лабораторією Фізичної електроніки Інституту електрофізики УрВ РАН, член Бюро Науково-видавничої ради РАН; член експертної комісії РАН з присудження Золотої медалі імені С. І. Вавилова (з 1993).

Родовід сім'ї Геннадія Місяця пов'язаний з Чернігівською губернією. У 1908 р. його дід, Роман Місяць, і бабуся, Парасковія (до шлюбу Васильєва), після кількох років наймитства у місцевих поміщиків і роботи на шахтах Донбасу з дітьми (в родині їх було десять, у тому числі п'ять синів), переїхали в Сибір і оселившись в селі Варламов-Падун (Варламівка) Болотинської волості Томської губернії. Тут, переживши численні труднощі, родина Місяців змогла облаштуватися і організувати своє господарство. Двоюрідний брат Геннадія Місяця Валентин Місяць (Мєсяц) (нар. 1928) пізніше став високопоставленим партійним працівником.

Батько Г. Місяця — Андрій (1907–1985) після одруження в 1928 з Ганною Михайлівною (1910 — 1990, до шлюбу Михайлова) переїхав з родиною в селище Анжеро-Судженськ [Архівовано 23 березня 2005 у Wayback Machine.]^[6] Томського округу, працював на місцевому шкіряному заводі кухарем, завідувачем їдальні, з 1931 очолював навчальний табір ТСОАВІАХІМу до його розформування. У 1938 був репресований за сфабрикованою справою. Ув'язнення відбував на Далекому Сході і в республіці Комі АРСР, був звільнений в грудні 1945, реабілітований в 1954. Мати після арешту чоловіка, з малолітніми дітьми (донька Юля, сини Геннадій і Анатолій) та свекрухою, була виселена з будинку, переїхала в селище Яшкино, а потім до родичів в місто Топки. Сім'я опинилася у важких як матеріальних, так і житлових умовах. Особливо важко було в роки Німецько-радянської війни.

Геннадій Місяць пізніше згадував про своє дитинство:

Життя у мене було важким. У 6-річному віці я був головним постачальником хліба для сім'ї. Знав, що (треба) вистояти чергу хоч цілий день, але хліб принести додому. … [Так як] син репресованого завжди був вигнанцем, я намагався довести, що краще за всіх. Був круглим відмінником у школі і в інституті.^[7]

З поверненням батька матеріальне становище родини дещо поліпшилося. У 1946 родина переїхала в місто Бєлово Кемеровської області, де батько влаштувався на роботу на м'ясокомбінат, а потім в їдальню кухарем.

Геннадій Місяць з семи років навчався в школах міста Топки — спочатку в школі № 66, а потім в семирічній школі № 8. З 1950 навчався в залізничній середній школі № 76 міста Бєлово, яку закінчив зі срібною медаллю. В школі активно брав участь в роботі математичного та географічного гуртків, допомагав з математики своїм однокласникам. Після закінчення 10 класів в 1953 приїхав у Томськ.

У 1953 вступив на радіотехнічний факультет Томського політехнічного інституту. Однак навчатись за обраною спеціальністю не довелося: в той час факультет був режимним^[8], і син репресованого^[9] не мав права тут вчитися. У березні 1955 Геннадій був переведений на електроенергетичний факультет, який закінчив з відзнакою в червні 1958 за спеціальністю «Електричні станції, мережі і системи» з присвоєнням кваліфікації інженера-енергетика. Тут же закінчив аспірантуру, захистив дисертацію на тему «Розробка та дослідження високовольтних наносекундних імпульсних пристроїв з іскровими розрядниками» і в 1961 став кандидатом технічних наук, отримав своє перше вчене звання старшого наукового співробітника в НДІ ядерної фізики, електротехніки та автоматики ТПІ (1961–1966).

Своїми вчителями Г. Місяць називає^[10] професорів А. Воробйова, Г. Воробйова та І. Кутявина, академіків О. Прохорова , Г. Будкера і М. Басова .

У 1966 (у віці 30 років) захистив дисертацію «Дослідження з генерування наносекундних імпульсів великої потужності» і отримав вчений ступінь доктора технічних наук (затверджений ВАК в 1968). У 1966–1969 — керівник сектора високовольтної наносекундной імпульсної техніки НДІ ЯФЕА ТПІ, з 1966 завідував сектором цього ж НДІ, під його керівництвом був створений перший потужнострумовий імпульсний прискорювач електронів. З 1969 — заступник директора з наукової роботи в новоствореному Інституті оптики атмосфери (ІОА) в складі споруджуваного Академмістечка Томського наукового центру Сибірського відділення РАН.

Під час томського періоду життя займався викладацькою роботою:

• 1961–1970 і пізніше — викладач, доцент, професор Томського політехнічного інституту;
• в 1970–1978 професор ТУСУР;
• в 1978–1985 — професор кафедри електродинаміки і квантової теорії поля Томського державного університету;
• в 1984–1985 — професор і завідувач новоствореної ним кафедри фізики плазми ТДУ.

Викладацька діяльність після 1986:

• в 1986 — 1988 — професор, завідувач кафедрою електрофізики Уральського політехнічного інституту (Свердловськ);
• з 1988 — понині — професор, завідувач кафедрою електрофізики Московського фізико-технічного інституту.

У мене багато прекрасних учнів. Серед них академіки Сергій Бугайов, Борис Ковальчук, члени-кореспонденти РАН: Сергій Коровін, Юрій Котов, Валерій Шпак та ін.

Під час роботи в Томську 15 березня 1979 обраний за Відділенням загальної фізики і астрономії (фізика) член-кореспондентом РАН.

26 грудня 1984 обраний дійсним членом (академіком) РАН за Відділенням загальної фізики і астрономії (фізика) від Томського наукового центру РАН^[11].

В 1986 Свердловський науковий центр РАН реорганізується в Уральське відділення і Геннадій Місяць з групою провідних співробітників інституту переїжджає до Свердловська. Тут в 1987 він очолив новостворений (за його безпосередньої участі) Інститут електрофізики Уральського відділення РАН. Група вчених, що прибула з Томська, почала роботи з потужної імпульсної техніки (розпочаті ще в Томську), за новим напрямком фізичних досліджень на Уралі. Г. Місяць також очолив Уральське відділення Академії наук (1987–1998). Будучи Головою Президії регіонального відділення, у 1987 став віце-президентом РАН. У цей період стає членом редакційних колегій наукових журналів «Огляди з високотемпературної надпровідності» і «Автометрія»^[12] .

У складі РАН входив до складу бюро Ради з фізики плазми, Ради з фізичної електроніки, керував (і керує) науковою радою з проблеми «Обробка конструкційних матеріалів пучками заряджених частинок», був заступником голови Комітету з державних премій Російської Федерації в галузі науки і техніки при Раді міністрів Російської Федерації (1987–1991). Входив до складу членів президії Комітету з державних премій РФ в області науки і техніки при Раді міністрів РФ (з 1991).

У 1998–2005 — голова Вищої атестаційної комісії Мінвузу Росії.

У 2004–2015 — директор Фізичного інституту імені П. Н. Лебедєва РАН.

Постійно перебуває в контакті зі вченими Томська і Уралу.

Г. Місяць є членом багатьох наукових комітетів міжнародних конференцій, редколегій журналів і наукових товариств. Він член американського фізичного товариства, оптичного суспільства Америки, член міжнародного товариства оптоелектроніки. Протягом шести років працював в комісії з фізичного освіти ІЮПАП (Міжнародного союзу з чистої та прикладної фізики), брав участь в роботі Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО, наукового комітету країн Європейського співтовариства, чотири роки очолював російсько-американську комісію з технологій подвійного застосування і т. д. Почесний професор багатьох університетів світу і Російської федерації.

У вільний час любить читати вірші, художню літературу, книги з історії.

Основні напрямки досліджень Г. Місяця:

• Генерування високовольтних імпульсів з великою амплітудою електричного струму;
• Потужнострумові імпульсні прискорювачі електронів, в тому числі потужнострумова емісійна електроніка;
• Наносекундна імпульсна техніка;
• Процеси, що відбуваються в газах і вакуумі під впливом надсильних полів, які забезпечуються такими імпульсами;
• Інноваційний розвиток.

Академік Г. Місяць — автор близько 600 наукових праць, двох наукових відкриттів, має понад 40 авторських свідоцтв на винаходи, 18 монографій (2004). Серед його учнів — понад 40 докторів і понад 100 кандидатів наук. З них 7 вчених є членами РАН^[7] .

Член постійного оргкомітету Міжнародного симпозіуму з електричної ізоляції і розрядів у вакуумі (з 1968). Член Комітету російських вчених із захисту світу проти ядерної загрози (1986–1991). Голова Наукової ради з регіональної науково-технічної програми «Урал» (1993–1998). Член Наглядової ради нанотехнологічної спільноти «Нанометр».

Президент наукового Міжнародного Демидівського фонду (з 1993)^[13], співголова його Опікунської ради. З ініціативи Г. Місяця в 1994 році була відроджена традиція присудження Демидівської премії.

Почесний професор і голова Опікунської ради Томського політехнічного університету. Член Ради при Президентові Російської Федерації з науки, технологій та освіти (2001–2004). Співголова Громадської ради з науки при Комітеті Державної Думи з питань науки і наукомістких технологій.

• Дружина — Ніна Місяць (до шлюбу Машукова; нар. 1937) до виходу на пенсію — доцентка Томського інституту автоматизованих систем управління і радіоелектроніки.
• Син — Вадим Місяць (нар. 1964) — учёний- фізик (закінчив ТГУ), став відомий як поет і письменник, з 1993 живе в США.
• Сестра — Юлія.
• Брат — Анатолій Місяць.
• Двоюрідний брат батька Геннадія — Валентин Місяць, колишній міністр сільського господарства СРСР і видатний політичний діяч.

Має дачу в дачному селищі РАН «Ново-Дарьїно» Одинцовського району Московської області^[14]

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (12 лютого 1996) — за заслуги перед державою та багаторічну сумлінну працю^[15]
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (4 червня 1999) — за великий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів та у зв'язку з 275-річчям Російської академії наук^[16]
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (4 лютого 2006) — за видатний внесок у розвиток вітчизняної науки і підготовку висококваліфікованих кадрів^[17]
• Орден Пошани (5 квітня 2011) — за великий внесок у розвиток науки та багаторічну плідну діяльність^[18]

• Орден «Данакер» (Киргизія, 2004) — за великий внесок у розвиток киргизько-російських відносин в області науки і освіти
• Кавалер Ордена Почесного легіону (Франція) (2008)

• Золота медаль імені академіка М. Моїсеєва (2002) — за заслуги в освіті і науці
• Золота медаль імені академіка С. Вонсовського (РАН) (2004).
• Золота медаль імені академіка М. Лаврентьєва (РАН) (2005).

• Золота медаль ВДНГ
• Срібна медаль ВДНГ
• Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (2000) — за заслуги в зміцненні обороноздатності РФ у розвитку Збройних Сил та військового співробітництва з дружніми державами.
• Медаль «В пам'ять 200-річчя Мін'юсту Росії» (2002).
• Медаль «200 років МВС Росії» (2002)

• Орден «Томська слава» (2014) — за великий внесок у розвиток і зміцнення міжрегіональних зв'язків, активну громадську діяльність

• Державна премія СРСР (1978) — за цикл фундаментальних досліджень вибухової електронної емісії і автоелектронних процесів, що ініціюють її, розробку на цій основі принципово нового класу рентгенівських приладів, організацію їх серійного виробництва та ефективного використання в народному господарстві
• Премія Ради Міністрів СРСР (1990)
• Міжнародна премія У. Дайка (1990) — за відкриття і дослідження вибухової емісії електронів.
• Міжнародна премія Е. Маркса (1991) — за роботи з потужної імпульсної електроніки.
• Премія імені А. Г. Столєтова (1996) — за цикл робіт «Відкриття ектонів і доказ їх фундаментальної ролі в контакті метал-плазма»
• Державна премія Російської Федерації в області науки і техніки (22 липня 1998) — за цикл фундаментальних досліджень швидкоплинних електророзрядних процесів і створення на їх основі нового класу потужних і надпотужних нано- та пікосекундних електрофізичних пристроїв^[19]
• Демидівська премія (2002) — за видатний внесок у розвиток електрофізики.
• Премія «Глобальна енергія» (2003) — за фундаментальні дослідження та розробку потужної імпульсної енергетики.
• Премія Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки (2003) — за комплекс робіт з дослідження, створення і освоєння серійного виробництва вакуумних вимикачів високої напруги.

• Член Постійного організаційного комітету Міжнародного симпозіуму з електричної ізоляції і розрядів у вакуумі (International Symposium on Discharges and Electrical Insulation in Vacuum — ISDEIV) (1968).
• Професор Томського університету автоматизованих систем управління і радіоелектроніки (1970).
• Іноземний член Академії наук НДР (1989).
• Почесний громадянин Томської області (27 червня 2001) — за значний внесок у створення і розвиток науково-освітнього комплексу Томської області.
• Почесний громадянин Єкатеринбурга (2003).
• Член Національної академії наук України (4 лютого 2009)
• Премія імені Марії Склодовської-Кюрі (IEEE) (2012) — за видатні наукові досягнення.

Почесний член Російської академії освіти. Член Американського фізичного товариства і Оптичного товариства Америки.

• Высоковольтное испытательное оборудование (совм. с др., ред. А. А. Воробьев). — М.—Л.: Госэнергоиздат, 1960.
• Техника формирования высоковольтных наносекундных импульсов (совм. с Г. А. Воробьевым). — М.: Атомиздат, 1963.
• Формирование наносекундных импульсов высокого напряжения (совм. с А. С. Насибовым, В. В. Кремневым). — М.: Энергия, 1970.
• Генерирование мощных наносекундных импульсов. — М.: Советское радио, 1974.
• Ненакаливаемые катоды (коллектив авторов). — М., 1974.
• Мощные наносекундные импульсные источники. Сб. статей под ред. Г. А. Месяца. — Новосибирск, 1974.
• Автоэмиссионные и взрывные процессы в газовом разряде (совм. с Ю. Д. Королевым). — Новосибирск: Наука, 1982.
• Инжекционная газовая электроника (совм. с др. авторами). — Новосибирск: Наука, 1982.
• Мощные наносекундные импульсы рентгеновского излучения (совм. с С. А. Ивановым, Н. И. Комяком и Е. А. Пеликсом). — М.: Энергоатомиздат, 1983.
• Сильноточные импульсные электронные пучки и технологии (совм. с др. авторами). — Новосибирск, 1983.
• Эмиссионная сильноточная электроника. — Новосибирск, 1984.
• Импульсный электрический разряд в вакууме (совм. с Д. И. Проскуровским). — Новосибирск, 1984.
• Импульсный разряд в диэлектриках (совм. с С. П. Бугаевым). — Новосибирск, 1985.
• Импульсные газовые лазеры (совм. с В. В. Осиповым, В. Ф. Тарасенко). — М.: Наука, 1991.
• Физика импульсного пробоя газов (совм. с Ю. Д. Королевым). — М.: Наука, 1991
• Эктоны. Чч. 1—3. — Екатеринбург: Наука, 1993—1994.
• О нашей науке: мечты и реальность. — М.: Наука, 1996.
• Эктоны в вакуумном разряде. — М.: Наука, 2000.
• Спасти науку. — М.: Наука, 2000.

• Геннадий Андреевич Месяц / Сост. Каминецкая И. В. и др. — 2-е изд., доп. — М.: Наука, 2006. — 174 с. — (Материалы к биобиблиографии ученых. Физические науки; Вып.46).
• Фоминых С. Ф., Пегель И. В. Месяц Геннадий Андреевич // Энциклопедия Томской области. Т.1: А — М. — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2008. — C. 427—428. — ISBN 978-5-7511-1895-2.
• Месяц, Геннадий Андреевич // Томск от А до Я: Краткая энциклопедия города. / Под ред. д-ра ист. наук Н. М. Дмитриенко. — 1-е изд. — Томск: Изд-во НТЛ, 2004. — С. 207—208. — 440 с. — 3 000 экз. — ISBN 5-89503-211-7.
• Электронный ресурс и фото^{[недоступне посилання з Июль 2018]}
• Архив ТПУ. Личное дело Г. А. Месяца (оп. 25, д. 679)
• Сухотин А. К. Молодость и горизонты науки. — Новосибирск, 1973
• Г. А. Месяц // Вестник АН СССР, 1979, № 7
• Акад. Г. А. Месяц // Вестник АН СССР, 1982, № 2
• Храмов Ю. А. Физики. Биографический справочник. — М., 1983
• Академику Г. А. Месяцу 50 лет / Вестник АН СССР, 1986, № 7
• Г. А. Месяц // БЭС. — М., 1991, Т.2
• Кто есть кто в России и в ближайшем зарубежье / Справочник. — М., 1993
• Г. А. Месяц. Научная элита. Кто есть кто в Российской академии наук. — М., 1993
• Вяткин М. А., Ушаков В. Я. Старейшая энергетическая школа в Сибири. — Томск, 1994
• Кто есть кто в Томске и Томской области. Справочник. — Томск: студия «До», 1996
• Геннадий Андреевич Месяц / Сост. Л. А. Калашникова, вступ. ст. Б. М. Ковальчук, М. В. Садовский, Ю. Н. Новоселов. — М., 1996, (Материалы к биобиблиографии учёных. Серия физ.науки. Вып. 40)
• Ушаков В. Я. В плеяде выдающихся выпускников // Томский политехник, 1996. — № 2.
• Томский политехнический университет: 1896—1996. / Истор.очерк. / Отв.ред. А. В. Гагарин. — Томск, 1996
• Становление и развитие научных школ ТПУ, 1896—1996. / Истор.очерк. / Под ред. Ю. П. Похолкова и В. Я. Ушакова. — Томск, 1996
• Колесникова Р. И. Геннадий благородный // журнал «Сибирские Афины». — Томск, 2000. — № 3 (19).
• Месяц Геннадий Андреевич // Профессора Томского университета. Биограф.словарь, т.3, 1945—1980. — Томск: Изд. Том. ун-та, 2001.
• Нилов В. Оптимизм… с предостережением // журнал «Наука в Сибири». — 2002, февр., № 7.

• Храмов Ю. А. Месяц Геннадий Андреевич // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 186. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)
• Персональна сторінка Геннадия Андреевича Месяца на офіційному сайті РАН (рос.)
• Персональный сайт [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]
• Страница^{[недоступне посилання з Октябрь 2018]} на сайте ОФН РАН
• Страница [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.] на сайте ФИАН
• Страница [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] на сайте УрО РАН
• Страница [Архівовано 13 січня 2019 у Wayback Machine.] на сайте премии «Глобальная энергия»
• Биография [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] в справочнике СО РАН
• Статья в БЭКМ
• Историческая справка [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайте Архива РАН
• Геннадий Андреевич Месяц: к 70-летию (2006)^{[недоступне посилання з Июль 2018]} (pdf)
• История Уральского отделения РАН [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• КАРТ-БЛАНШ. Диагностика скандала вокруг академии. Кто и как готовил почву для закона о реформе РАН [Архівовано 10 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Независимая газета», 02.10.2013.