Музеєфіка́ція (від музей та лат. facio, роблю) — сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення пам'яток історико-культурної спадщини у стан придатний для екскурсійного відвідування та ін. культурно-освітнього використання.

Найбільше число серед музеєфікованих об'єктів складають пам'ятки архітектури. В останні десятиліття ХХ ст. в сферу музеєфікації все активніше включаються пам'ятки археології, науки і техніки, природи.

• Музеї гірничої справи

• Музеефикация памятников археологии
• Карпов С.В. Памятник архитектуры как объект музеефикации // Актуальные проблемы советского музееведения: Сб. научных трудов. - М., 1987.
• Білецький В. С., Гайко Г. І. Музеєфікація гірничої справи і проблема дослідження історії гірництва в Україні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Технічні музеї як інструмент збереження історичної спадщини і важливий елемент розвитку світової цивілізації», 2-3 червня 2010, Донецьк. С. 25-29.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.