| Моісеєнко Володимир Миколайович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
.jpg) | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 28 січня 1974 Ангарськ | |
| Смерть | 30 липня 2014 (40 років) Шишкове | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир Микола́йович Моісе́єнко (28 січня 1974, м. Ангарськ, Іркутська область — 30 липня 2014, с. Шишкове, Луганська область) — сержант 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Родом з Іркутська, має брата, коли йому було 6 років, помирає мама. Після 9 класів взятий в прийомну сім'ю, проживав у селі Іржавець, згодом прийомні батьки лишили його напризволяще. Вихованням займався односелець, що працював в Ічнянському ПТУ. Навчався в Ічнянському філіалі Сокиринського професійно-технічного училища №36. Від військкомату у Прилуках вивчився на водія, пішов до армії. Дмитро Галіч, якого Володимир іменував прийомним батьком, допоміг влаштуватися на роботу, залізничник — Гужівський залізничний переїзд, по тому працював охоронцем; одружився, взяв жінку з двома дітьми, спільно набули третю.
Доброволець, призваний 19 березня 2014 року; водій роти матеріально-технічного забезпечення 1-ї окремої танкової бригади. Загинув під Луганськом — біля села Шишкове — автомобілем доставляв набої та харчові продукти на блокпост, підірвався на міні, він та майор Сергій Деркач померли миттєво.
2 серпня 2014 року похований в селі Іржавець Ічнянського району. Вдома лишилися дружина Ольга та троє дітей, середній В'ячеслав, син Дмитро пішов в перший клас без батька.
Нагороди та вшанування
8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
5 березня 2015-го в Іржавці на будинку середньої школи (вул. Шевченка, 65) відкрито пам'ятну дошку на пошанування Володимира Моісеєнка[2].
14 вересня 2015 року на будівлі Ічнянського професійного аграрного ліцею відкрито меморіальну дошку Володимира Моісеєнка[3].
У райцентрі Ічня щорічно проводяться спортивні змагання, турніри з волейболу та боксу, на честь загиблих в АТО земляків — Володимира Моісеєнка, Станіслава Кривоноса та Юрія Сороки[4].
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Іржавці відкрили меморіальну дошку герою АТО — Володимиру Моісеєнку. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2015.
- ↑ Відкриття меморіальної дошки в пам'ять Володимира Моісеєнка. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ Турніри пам'яті загиблих земляків [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Ічнянська газета «Трудова слава», 17 травня 2018
Джерела
- Моісеєнко Володимир Миколайович [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Моісеєнко Володимир Миколайович [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- Доброволець Володимир Мойсеєнко загинув на Луганщині
- Герої Сіверського краю. Т. 1, стор. 66 [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Сержанти (Україна)
- Народились 28 січня
- Народились 1974
- Померли 30 липня
- Померли 2014
- Військовики 1-ї окремої гвардійської танкової бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Іркутської області
- Померли в Шишковому
- Поховані в Ічнянському районі