Монтейру Лобату
Ім'я при народженні	José Renato Monteiro Lobato
Псевдонім	Monteiro Lobato
Народився	18 квітня 1882(1882-04-18) Таубате, Сан-Паулу, Бразилія
Помер	4 липня 1948(1948-07-04) (66 років) Сан-Паулу, Бразилія ·рак легень
Поховання	Consolação Cemeteryd[1]
Громадянство	Бразилія
Діяльність	прозаїк,журналіст, перекладач
Alma mater	юридичний факультет університету Сан-Паулу і Університет Сан-Паулу
Мова творів	португальська
Партія	Partido Comunista - Seção Brasileira da Internacional Comunistad[2]
Родичі	José Francisco Monteirod і Joyce Lobatod
У шлюбі з	Maria da Pureza Natividade Lobatod
Діти	Guilherme Monteiro Lobatod і Martha Lobatod
Автограф
Монтейру Лобату у Вікісховищі

|ширина= |опис зображення= |вікісховище=

Монтейру Лобату (порт.-браз. Monteiro Lobato), справжнє ім'я Жозе Бенту Монтейру Лобату (порт.-браз. José Bento Monteiro Lobato), ім'я при народженні Жозе Ренату (порт.-браз. Renato) Монтейру Лобату; 18 квітня 1882, Таубате — 4 липня 1948) — один із найбільших бразильських письменників, перекладач і художній критик. Найбільш відомий циклом творів для дітей під назвою «Орден Жовтого Дятла». Засновник одного з перших бразильських видавництв Companhia Editora Nacional.

Народився в Таубате, Сан-Паулу в сім'ї Жозе Бенту Маркондеса Лобату і Олімпії Аугусто Монтейру Лобату. У семирічному віці почав навчання в коледжі і звернувся з інтересом до великої бібліотеки свого діда по материнській лінії Жозе Франсіско Монтейру. У перші роки студентства почав публікувати невеликі оповідання.

У 1904 отримав ступінь бакалавра права і повернувся в Таубате, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією Пурезою да Натівідаде де Соуза і Кастру (Пурезіньєю)^[3]. Одружився в 1908. У 1909 народилася його старша донька Марта, в 1910 — син Едгар, в 1912 — Гільєрме, а в 1916 — Рут.

Політично Лобату був прихильником державної монополії на гірничодобувну і нафтову промисловість. За свої ліберальні погляди був заарештований під час правління Жетулью Варгаса в 1941.

Монтейру Лобату помер в Сан-Паулу в 1948. Похований на цвинтарі Консоласан в Сан-Паулу.

«Орден Жовтого Дятла», що описує пригоди дітей на бразильській фермі, поєднує елементи реальності і казки. У ньому беруть участь діти, ляльки, що говорять, а також персонажі відомих казок. З метою полегшення завдання шкільної освіти Лобату ввів у текст освітні елементи: для розуміння казки потрібно знати сюжети інших казок, а також необхідні загальні знання, наприклад, з історії та міфології, які вивчають в школі.

Книги Лобату були і залишаються надзвичайно популярними в Бразилії, за ними були поставлені телевізійні програми. «Орден Жовтого Дятла» був екранізований п'ять разів: у 1952, 1964, 1967, 1977 і 2001 роках.

Монтейру Лобату був також відомим журналістом, що регулярно писав у відомі газети і журнали. Зокрема, в 1922 він різко критикував Тиждень сучасного мистецтва (порт. Semana da Arte Moderna), що пройшов у Ріо-де-Жанейро і став ключовою подією для приєднання Бразилії до сучасних художніх течій.

У 1919 Лобату придбав Revista do Brasil, один з перших бразильських літературно-художніх журналів, а в 1920 заснував власне видавництво. Надалі брав участь у заснуванні двох великих бразильських видавництв, Companhia Nacional і Editora Brasiliense.

Крім того, Монтейру Лобату був перекладачем з англійської мови. Зокрема, він переклав на португальську казки «Аліса в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі»^[4].

Твори Монтейру Лобату були перекладені іспанською^[5], італійською^[6][7], польською^[8], естонською^[9] мовами.

Письменник є одним з піонерів бразильської фантастики, зокрема у науково-фантастичному романі Лобату «Чорний президент, або расовий шок», до влади приходить чорношкірий. Українською мовою у 1924 році було перекладено фантастичне оповідання «Цятка»^[10].

• «Дівчинка з кирпатим носом» (1920)
• «Забави Носішки» (1931)
• «Подорож в небо» (1932)
• «Мисливські подвиги Педріньо» (1933)
• «Загальна історія для дітей» (1933)
• «Автобіографія Емілії і Пітера Пена» (1936)
• «Емілія в країні граматики і її книга з математики» (1934)
• «Географія дони Бенте» (1935)
• «Бесіда з доной Бенте і Історія винаходів» (1937)
• «Дон Кіхот для дітей» (1936)
• «Палац віконта» (1937)
• «Казки тітоньки Настасії» (1937)
• «Жовтий дятел і реформування природи» (1939)
• «Мінотавр» (1937)
• «Ключ до розміру» (1942)
• «Байки» (1942)
• «Дванадцять подвигів Геракла» (2 тт; 1944)

• O Saci (фільм, 1951)
• Sítio do Picapau Amarelo (телесеріал, 1952 — 1963)
• O Pica-pau Amarelo (фільм, 1973)
• Sítio do Picapau Amarelo (телесеріал, 1977 — 1986)
• Sítio do Picapau Amarelo (мультсеріал, 2012 — 2016)

• AZEVEDO, C. L. de, CAMARGOS, M., SACCHETTA, V. Monteiro Lobato furacão na Botocúndia. São Paulo: Editora Senac, 1997.
• BAUMAN, Zygmunt. A busca da ordem. In: _____. Modernidade e ambivalência. Rio de Janeiro: Jorge Zahar Ed., 1999. p. 9-26.
• BRANCO, Carlos Heitor Castelo. Monteiro Lobato e a parapsicologia. São Paulo: Quatro Artes, 1972.
• BRASIL, Padre Sales. A literatura infantil de Monteiro Lobato ou comunismo para crianças. São Paulo: Editora Livraria Progresso, 1957.
• CAVALHEIRO, Edgard. Monteiro Lobato — Vida e obra. São Paulo: Companhia Editora Nacional, 1955, 2 vols.
• FOUCAULT, Michel. A ostentação dos suplícios. In: _____. Vigiar e punir. Tradução de Raquel Ramalhete. 36. ed. Petrópolis, RJ: Vozes, 2009. p. 34-67.
• FREYRE, Gilberto. Casa-grande & senzala: formação da família brasileira sob o regime da economia patriarcal. 48. ed. rev. São Paulo: Global, 2003. p. 421.
• FREYRE, Gilberto. Monteiro Lobato Revisitado. Ciência & Trópico, v. 9, n. 2, 1981. [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• LAJOLO, Marisa; CECCANTINI, João Luís. Monteiro Lobato livro a livro. São Paulo: Edunesp, 2009.
• PASSIANI, Enio. Na trilha do Jeca — Monteiro Lobato e a formação do campo literário no Brasil. Bauru: Edusc, 2003.
• SANTOS, Elisângela da Silva. As personagens negras como emblema do passado na nação futura. In: _____. Monteiro Lobato e as seis personagens em busca da nação. São Paulo: Editora Unesp, 2011.  p. 105-148.
• SOUZA, José. W. Raça e Eugenia na Obra Geral de Monteiro Lobato. 2017. 177 f. Tese (Doutorado em Ciências Sociais)- Universidade Federal de Juiz de Fora, Juiz de Fora, 2017.

• Monteiro Lobato Projeto Memória