Монархіанізм, або монархіанство (англ. Monarchianism) — богословський постулат в християнстві, що спричинив суперечки в ранній церкві II–III століть. Монархіанство є первинною течією антитринітаріанства, що виступала проти вчення Юстина Філософа про божественність Ісуса Христа. Існувало у двох основних формах — адопціонізм і модалізм (савелліанство).

Запропоновані апологетами та Іринеєм Ліонським відповіді на питання, чий син Ісус Христос, не були задовільними ані з філософсько-логічної, ані з релігійної точок зору. Тому виникли два вчення у діаметрально протилежних варіантах, що збігаються тільки в остаточному висновку — в запереченні вчення про Трійцю. Відомостей про походження монархіанських вчень збереглось дуже мало, щоб можна було відстежити їх виникнення й розвиток. Наприкінці II століття оба напрямки, вже цілком сформовані, з'являються в Римі й починають між собою боротьбу.

Однією з двох основних течій монархіанства були динамісти, також відомі як адопціоністи. Вони відстоювали думку, що Христос є простою людиною (грец. ψιλός άνθρωπος), в якій діяла особлива Божественна Сила.

Прибічники іншої течії монархіанства, модалісти, вважали, що Христос є сам Бог Отець, який прийняв плоть заради спасіння людства.

• Michael Decker: Die Monarchianer. Frühchristliche Theologie im Spannungsfeld zwischen Rom und Kleinasien, Hamburg 1987.
• S. Gerber, Calixt von Rom und der monarchianische Streit, in: Zeitschrift für antikes Christentum 5 (2001) 213–239.
• D.H. Williams, Monarchianism and Photinus of Sirmium as the persistent heretical face of the fourth century, in: Harvard theological review 99 (2006) 187–206.
• Спасський А. О. Історія догматичних рухів за доби Вселенських соборів (у зв’язку з філософськими вченнями того часу). Трінітарне питання (Історія вчення про Святу Трійцю). — Сергієв Посад, 1914.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)