«Молода́ По́льща» — епоха в історії польської культури, що тривала одночасно із епохою європейського модерну (1891—1918 рр.) Існувала у межах загальноєвропейських тенденцій схожої направленості — Молода Європа: Молода Бельгія, Молода Німеччина, Молода Франція тощо, що характеризувалися прагненням до ліризму, творенням нових естетичних та етичних цінностей, культом особистості.
Вперше термін прозвучав у циклі програмних статей Артура Гурського, опублікованих 1898 р. у краківському часописі «Життя» під спільним заголовком «Молода Польща».
Згодом термін підтримали у своїх публікаціях Станіслав Бжозовський і Ян Лорентович.

Кінець ХІХ ст. став епохою швидкого прогресу, а отже — демографічного буму у світовому масштабі. Із цим пов'язуються процеси зростання агломерацій, розвиток промисловості, хвилі еміграції. З боку політичного життя спостерігалося масове запровадження парламентаризму і занепад монархічної системи. Суспільство активно витворювало різноманітні спілки та угруповання — від профспілок до політичних партій. Особливою популярністю користувалася соціалістична ідеологія, зародилася націоналістична ідея (зокрема пангерманізм). У зв'язку з останнім явищем у 1914 р. почалася І світова війна, що безпосередньо зачепила Польщу та неабияк вплинула на її подальшу історію. Для території Польщі період також характеризується посиленням активності політичних партій: створювалося багато угруповань, зокрема соціалістичних. Основним завданням будь-яких угруповань була боротьба за незалежність Польщі. Серед найбільших партій — ППС (Польська соціалістична партія) та Соціал-демократія Королівства Польського (до якої входили Фелікс Дзержинський та Роза Люксембург). До корпусу націоналістичних партій входили ЛП (Польська Ліга на чолі із Романом Дмовським), до народовців — Польська селянська партія (ПСЛ) тощо. Під час І світової війни сформувалися два основні напрями орієнтації — проросійський та проавстрійський (в залежності від ідейного спрямування партій).

Польські збройні сили брали активну участь у битвах І світової війни: йдеться про Польські легіони (бригади на чолі із Юзефом Пілсудським, Юзефом Халлером і Станіславом Шептицьким). Ця активність була помічена світовою громадськістю і стала причиною здобуття Польщею незалежності 11 листопада 1918 р.

Серед основних світоглядних тенденцій Молодої Польщі можна виділити:

На польську культуру впливали загальноєвропейські тенденції розвитку мистецтва та світогляду. Основні європейські течії адаптувалися на польському ґрунті і набували національних ознак.

Ознаки кількох течій можна було помітити у творі одного автора, тобто течії перепліталися й перегукувалися між собою.

Проза авторів Молодої Польщі була представлена наступними жанрами:

1. роман

• конфесійний («Діти сатани»(пол. Dzieci szatana, нім. Satanskinder Станіслава Пшибишевського, 1897 р.)
• епопея («Селяни»(пол. Chłopi) Владислава Реймонта, 1906—1908 рр.
• психологічний («Тлін» (пол. Próchno) Вацлава Берента, 1901 р.
• імпресіоністичний з елементами реалізму та психологізму («Бездомні» (пол. Ludzie bezdomni) Стефана Жеромського, 1899 (1900) р.

1. новела — представлена у творчості Стефана Жеромського

Поезія займає особливе місце у доробку літераторів Молодої Польщі. Часто вірші мають у собі ознаки різних естетичних течій, як-от, поєднання символізму та імпресіонізму або натуралізму та експерсіонізму. Загалом, тематика поезії обертається навколо ідейних основ епохи — захоплення природою, втеча від реальності, оніризм, образність, віщування кінця світу, напруженість, безвихідь, філософування, бунт тощо. Найвизначнішими поетами епохи були:

• Леопольд Стафф
• Ян Каспрович
• Казимеж Пшерва-Тетмаєр
• Тадеуш Мічінський
• Болеслав Лесьмян

Драма знайшла вираження у різних ідейних напрямах, таким чином драму Молодої Польщі можна поділити:

• натуралістична (Габріеля Запольська, Тадеуш Ріттнер, Ян Август Киселевський)
• поетично-настроєва (Казимеж Пшерва-Тетмаєр, Єжи Жулавський)
• символічна (Станіслав Пшибишевський, Станіслав Виспянський)
• реалістична (Тадеуш Ріттнер)
• експресіоністична (Тадеуш Мічінський)
• історична (Станіслав Виспянський)
• комедія (Габріеля Запольська)

У образотворчому мистецтві епохи Молодої Польщі панують ті ж ідейні засади, що й у інших видах тогочасного мистецтва. Щоправда, продовжує свою діяльність із ХІХ ст. легендарний Ян Матейко, суголосна йому творчість родини Коссаків — Юліуша і Войцеха, що зображували життя давньої Польщі або батальні сцени. Решта митців відповідали новим віянням часу:

Серед інспірацій художників Молодої Польщі були:

• середньовічне мистецтво
• мистецтво Далекого Сходу
• архаїчні та народні елементи
• природа
• людина як індивід, оточений Всесвітом
• жінка, природу якої складно пояснити і розгадати (особливо продуктивно у сецесії)
• світ міфології, народних вірувань і казок

Для аріхектурного стилю Молодої Польщі особливо характерна була сецесія.

Рисами сецесійної архітектури є:

• естетизм
• абстрактна форма і багата орнаментальність
• оздоблення, інноваційність
• відсунення функціональності будівлі на задній план
• романтичні, неороманські і неоготичні мотиви
• рослинний орнамент, постаті і маски жінок, фігури у вигляді драпірування чи шкіри
• м'які криві лінії, випуклості

Характерні пам'ятки архітектури Молодої Польщі:

• кам'яниця «Під жабами», архітектор — Емануель Рост молодший; Бєльско-Бяла, площа Війська Польського, 1905 р.
• каплиця Найсвятішого Серця Христового, проект Францішека Мончинського; Краків, вул. Коперника 26.
• Дім під глобусом, Краків.
• Залізничний вокзал, Новий Сонч.
• Пам'ятник Фредеріку Шопену, Варшава.
• Поморські мости (Північний, Центральний, Південний), Вроцлав.
• Торговий дім братів Бараш, Вроцлав.
• Старий театр, Краків.

Молодопольська музика перебувала під скрайнім впливом культу Шопена^[7]. Із цим намагалися опосередковано боротися Станіслав Пшибишевський (як теоретик мистецтва і автор ідеологічних трактатів) та деякі тогочасні композитори. Широку популярність здобув польський піаніст Ігнаци Ян Падеревський, манера якого, щоправда, мала небагато спільного із новими ідейними віяннями і залишалася у руслі традиції. На початку ХХ ст. було створено перший симфонічний оркестр Варшавської філармонії. Ця подія вплинула на становлення композиторської діяльності у столиці. На музичній арені з'явилися Мечислав Карлович, що намагався поєднати народні елементи із інноваційними європейськими зразками, Гжегож Фітельберг, який захоплювався російським фольклором і Людомир Ружицький, творчість якого відрізнялася небувалою різноманітністю жанрів. Найвідомішим же польським композитором поч. ХХ століття став Кароль Шимановський. На його манеру вплинула попередня традиція, а саме музика Шопена, Штрауса та Вагнера.

• Молода Польща // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 70.
• Charakterystyka epoki http://mloda-polska.klp.pl/ [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Opis epoki w pigułce
• Stanisław Brzozowski Legenda Młodej Polski — Studia o strukturze duszy kulturalnej
• Stanisław Przybyszewski Requiem aeternam, Confiteor

• М. М. Варварцев. Молода Польща [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 39. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Boy we Lwowie, red. Barbara Winklowa, Warszawa 1992.
• Boy-Żeleński T., Ludzie żywi, Warszawa 1956.
• Burt D., 100 najwybitniejszych pisarzy wszech czasów, Warszawa 2001.
• Gutowski W., W poszukiwaniu życia nowego. Mit a światopogląd w twórczości Tadeusza Micińskiego, Warszawa-Toruń 1980.
• Hutnikiewicz A., Stanisław Przybyszewski. Legenda i rzeczywistość, w: Portrety i zarysy literackie, Warszawa 1976.
• Kolińska M. Stachu, jego kobiety i jego dzieci, Kraków 1978.
• Osica J. Prasa, radio i telewizja w Polsce, Warszawa 2001.
• Podlawska D., Płóciennik I. Leksykon nauki o języku, Bielsko-Biała 2002.
• Studia o Tadeuszu Micińskim, pod red. Marii Podrazy-Kwiatkowskiej, Kraków 1979.
• Tomkowski J. Młoda Polska, Warszawa 2001.
• Tyniecki J. Inicjacje mistyka. Rzecz o Tadeuszu Micińskim, Łódź 1976.
• Zawadzki A. Młoda Polska, [w:] Ilustrowane dzieje literatury. Od Antyku do Współczesności, Bielsko-Biała 2003.